Псалми 41

¹ לַמְנַצֵּ֗חַ מִזְמ֥וֹר לְדָוִֽד אַ֭שְׁרֵי מַשְׂכִּ֣יל אֶל דָּ֑ל בְּי֥וֹם רָ֝עָ֗ה יְֽמַלְּטֵ֥הוּ יְהוָֽה

¹ Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих.

² יְהוָ֤ה יִשְׁמְרֵ֣הוּ וִֽ֭יחַיֵּהוּ יאשר וְאֻשַּׁ֣ר בָּאָ֑רֶץ וְאַֽל תִּ֝תְּנֵ֗הוּ בְּנֶ֣פֶשׁ אֹיְבָֽיו

² Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

³ יְֽהוָ֗ה יִ֭סְעָדֶנּוּ עַל עֶ֣רֶשׂ דְּוָ֑י כָּל מִ֝שְׁכָּב֗וֹ הָפַ֥כְתָּ בְחָלְיֽוֹ

³ душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?

⁴ אֲֽנִי אָ֭מַרְתִּי יְהוָ֣ה חָנֵּ֑נִי רְפָאָ֥ה נַ֝פְשִׁ֗י כִּי חָטָ֥אתִי לָֽךְ

⁴ Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

⁵ אוֹיְבַ֗י יֹאמְר֣וּ רַ֣ע לִ֑י מָתַ֥י יָ֝מ֗וּת וְאָבַ֥ד שְׁמֽוֹ

⁵ Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу...

⁶ וְאִם בָּ֤א לִרְא֨וֹת שָׁ֤וְא יְדַבֵּ֗ר לִבּ֗וֹ יִקְבָּץ אָ֥וֶן ל֑וֹ יֵצֵ֖א לַח֣וּץ יְדַבֵּֽר

⁶ Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

⁷ יַ֗חַד עָלַ֣י יִ֭תְלַחֲשׁוּ כָּל שֹׂנְאָ֑י עָלַ֓י יַחְשְׁב֖וּ רָעָ֣ה לִֽי

⁷ Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам’ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц’ар.

⁸ דְּֽבַר בְּ֭לִיַּעַל יָצ֣וּק בּ֑וֹ וַאֲשֶׁ֥ר שָׁ֝כַ֗ב לֹא יוֹסִ֥יף לָקֽוּם

⁸ Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.

⁹ גַּם אִ֤ישׁ שְׁלוֹמִ֨י אֲשֶׁר בָּטַ֣חְתִּי ב֭וֹ אוֹכֵ֣ל לַחְמִ֑י הִגְדִּ֖יל עָלַ֣י עָקֵֽב

⁹ Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

¹⁰ וְאַתָּ֤ה יְהוָ֗ה חָנֵּ֥נִי וַהֲקִימֵ֑נִי וַֽאֲשַׁלְּמָ֥ה לָהֶֽם

¹⁰ Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

¹¹ בְּזֹ֣את יָ֭דַעְתִּי כִּֽי חָפַ֣צְתָּ בִּ֑י כִּ֤י לֹֽא יָרִ֖יעַ אֹיְבִ֣י עָלָֽי

¹¹ Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

¹² וַאֲנִ֗י בְּ֭תֻמִּי תָּמַ֣כְתָּ בִּ֑י וַתַּצִּיבֵ֖נִי לְפָנֶ֣יךָ לְעוֹלָֽם

¹² Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

¹³ בָּ֘ר֤וּךְ יְהוָ֨ה אֱלֹ֘הֵ֤י יִשְׂרָאֵ֗ל מֵֽ֭הָעוֹלָם וְעַ֥ד הָעוֹלָ֗ם אָ֘מֵ֥ן וְאָמֵֽן

¹³