Псалми 142

¹ מַשְׂכִּ֥יל לְדָוִ֑ד בִּהְיוֹת֖וֹ בַמְּעָרָ֣ה תְפִלָּֽה ק֭וֹלִי אֶל יְהוָ֣ה אֶזְעָ֑ק ק֝וֹלִ֗י אֶל יְהוָ֥ה אֶתְחַנָּֽן

¹ Псалом Давидів.

² אֶשְׁפֹּ֣ךְ לְפָנָ֣יו שִׂיחִ֑י צָ֝רָתִ֗י לְפָנָ֥יו אַגִּֽיד

² і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!

³ בְּהִתְעַטֵּ֬ף עָלַ֨י רוּחִ֗י וְאַתָּה֮ יָדַ֪עְתָּ נְֽתִיבָ֫תִ֥י בְּאֹֽרַח ז֥וּ אֲהַלֵּ֑ךְ טָמְנ֖וּ פַ֣ח לִֽי

³ Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!

⁴ הַבֵּ֤יט יָמִ֨ין וּרְאֵה֮ וְאֵֽין לִ֪י מַ֫כִּ֥יר אָבַ֣ד מָנ֣וֹס מִמֶּ֑נִּי אֵ֖ין דּוֹרֵ֣שׁ לְנַפְשִֽׁי

⁴ Омліває мій дух у мені, кам’яніє в нутрі моїм серце моє...

⁵ זָעַ֥קְתִּי אֵלֶ֗יךָ יְה֫וָ֥ה אָ֭מַרְתִּי אַתָּ֣ה מַחְסִ֑י חֶ֝לְקִ֗י בְּאֶ֣רֶץ הַֽחַיִּים

⁵ Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.

⁶ הַקְשִׁ֤יבָה אֶֽל רִנָּתִי֮ כִּֽי דַלּ֪וֹתִ֫י מְאֹ֥ד הַצִּילֵ֥נִי מֵרֹדְפַ֑י כִּ֖י אָמְצ֣וּ מִמֶּֽנִּי

⁶ Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села.

⁷ ה֘וֹצִ֤יאָה מִמַּסְגֵּ֨ר נַפְשִׁי֮ לְהוֹד֪וֹת אֶת שְׁ֫מֶ֥ךָ בִּ֭י יַכְתִּ֣רוּ צַדִּיקִ֑ים כִּ֖י תִגְמֹ֣ל עָלָֽי

⁷ Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!