Псалми 2

¹ לָ֭מָּה רָגְשׁ֣וּ גוֹיִ֑ם וּ֝לְאֻמִּ֗ים יֶהְגּוּ רִֽיק

¹ Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

² יִ֥תְיַצְּב֨וּ מַלְכֵי אֶ֗רֶץ וְרוֹזְנִ֥ים נֽוֹסְדוּ יָ֑חַד עַל יְ֝הוָה וְעַל מְשִׁיחֽוֹ

² Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

³ נְֽ֭נַתְּקָה אֶת מֽוֹסְרוֹתֵ֑ימוֹ וְנַשְׁלִ֖יכָה מִמֶּ֣נּוּ עֲבֹתֵֽימוֹ

³ Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

⁴ יוֹשֵׁ֣ב בַּשָּׁמַ֣יִם יִשְׂחָ֑ק אֲ֝דֹנָ֗י יִלְעַג לָֽמוֹ

⁴ Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

⁵ אָ֤ז יְדַבֵּ֣ר אֵלֵ֣ימוֹ בְאַפּ֑וֹ וּֽבַחֲרוֹנ֥וֹ יְבַהֲלֵֽמוֹ

⁵ Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

⁶ וַ֭אֲנִי נָסַ֣כְתִּי מַלְכִּ֑י עַל צִ֝יּ֗וֹן הַר קָדְשִֽׁי

⁶ Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

⁷ אֲסַפְּרָ֗ה אֶֽ֫ל חֹ֥ק יְֽהוָ֗ה אָמַ֘ר אֵלַ֥י בְּנִ֥י אַ֑תָּה אֲ֝נִ֗י הַיּ֥וֹם יְלִדְתִּֽיךָ

⁷ Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

⁸ שְׁאַ֤ל מִמֶּ֗נִּי וְאֶתְּנָ֣ה ג֭וֹיִם נַחֲלָתֶ֑ךָ וַ֝אֲחֻזָּתְךָ֗ אַפְסֵי אָֽרֶץ

⁸ Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

⁹ תְּ֭רֹעֵם בְּשֵׁ֣בֶט בַּרְזֶ֑ל כִּכְלִ֖י יוֹצֵ֣ר תְּנַפְּצֵֽם

⁹ Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

¹⁰ וְ֭עַתָּה מְלָכִ֣ים הַשְׂכִּ֑ילוּ הִ֝וָּסְר֗וּ שֹׁ֣פְטֵי אָֽרֶץ

¹⁰ А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

¹¹ עִבְד֣וּ אֶת יְהוָ֣ה בְּיִרְאָ֑ה וְ֝גִ֗ילוּ בִּרְעָדָֽה

¹¹ Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

¹² נַשְּׁקוּ בַ֡ר פֶּן יֶאֱנַ֤ף וְתֹ֬אבְדוּ דֶ֗רֶךְ כִּֽי יִבְעַ֣ר כִּמְעַ֣ט אַפּ֑וֹ אַ֝שְׁרֵ֗י כָּל ח֥וֹסֵי בֽוֹ

¹² Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!