Псалми 143

¹ מִזְמ֗וֹר לְדָ֫וִ֥ד יְהוָ֤ה שְׁמַ֬ע תְּפִלָּתִ֗י הַאֲזִ֥ינָה אֶל תַּחֲנוּנַ֑י בֶּאֱמֻנָתְךָ֥ עֲ֝נֵ֗נִי בְּצִדְקָתֶֽךָ

¹ Давидів.

² וְאַל תָּב֣וֹא בְ֭מִשְׁפָּט אֶת עַבְדֶּ֑ךָ כִּ֤י לֹֽא יִצְדַּ֖ק לְפָנֶ֣יךָ כָל חָֽי

² Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

³ כִּ֥י רָ֘דַ֤ף אוֹיֵ֨ב נַפְשִׁ֗י דִּכָּ֣א לָ֭אָרֶץ חַיָּתִ֑י הוֹשִׁיבַ֥נִי בְ֝מַחֲשַׁכִּ֗ים כְּמֵתֵ֥י עוֹלָֽם

³ Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

⁴ וַתִּתְעַטֵּ֣ף עָלַ֣י רוּחִ֑י בְּ֝תוֹכִ֗י יִשְׁתּוֹמֵ֥ם לִבִּֽי

⁴ Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

⁵ זָ֘כַ֤רְתִּי יָמִ֨ים מִקֶּ֗דֶם הָגִ֥יתִי בְכָל פָּעֳלֶ֑ךָ בְּֽמַעֲשֵׂ֖ה יָדֶ֣יךָ אֲשׂוֹחֵֽחַ

⁵ Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

⁶ פֵּרַ֣שְׂתִּי יָדַ֣י אֵלֶ֑יךָ נַפְשִׁ֓י כְּאֶֽרֶץ עֲיֵפָ֖ה לְךָ֣ סֶֽלָה

⁶ Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

⁷ מַ֘הֵ֤ר עֲנֵ֨נִי יְהוָה֮ כָּלְתָ֪ה ר֫וּחִ֥י אַל תַּסְתֵּ֣ר פָּנֶ֣יךָ מִמֶּ֑נִּי וְ֝נִמְשַׁ֗לְתִּי עִם יֹ֥רְדֵי בֽוֹר

⁷ Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

⁸ הַשְׁמִ֘יעֵ֤נִי בַבֹּ֨קֶר חַסְדֶּךָ֮ כִּֽי בְךָ֪ בָ֫טָ֥חְתִּי הוֹדִיעֵ֗נִי דֶּֽרֶךְ ז֥וּ אֵלֵ֑ךְ כִּֽי אֵ֝לֶיךָ נָשָׂ֥אתִי נַפְשִֽׁי

⁸ що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

⁹ הַצִּילֵ֖נִי מֵאֹיְבַ֥י יְהוָ֗ה אֵלֶ֥יךָ כִסִּֽתִי

⁹ Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

¹⁰ לַמְּדֵ֤נִי לַֽעֲשׂ֣וֹת רְצוֹנֶךָ֮ כִּֽי אַתָּ֪ה אֱל֫וֹהָ֥י רוּחֲךָ֥ טוֹבָ֑ה תַּ֝נְחֵ֗נִי בְּאֶ֣רֶץ מִישֽׁוֹר

¹⁰ що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

¹¹ לְמַֽעַן שִׁמְךָ֣ יְהוָ֣ה תְּחַיֵּ֑נִי בְּצִדְקָתְךָ֓ תוֹצִ֖יא מִצָּרָ֣ה נַפְשִֽׁי

¹¹ Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

¹² וּֽבְחַסְדְּךָ֮ תַּצְמִ֪ית אֹ֫יְבָ֥י וְֽ֭הַאֲבַדְתָּ כָּל צֹרֲרֵ֣י נַפְשִׁ֑י כִּ֝֗י אֲנִ֣י עַבְדֶּֽךָ

¹² щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!