Йов 8

¹ וַ֭יַּעַן בִּלְדַּ֥ד הַשּׁוּחִ֗י וַיֹאמַֽר

¹ І заговорив шух’янин Білдад та й сказав:

² עַד אָ֥ן תְּמַלֶּל אֵ֑לֶּה וְר֥וּחַ כַּ֝בִּיר אִמְרֵי פִֽיךָ

² Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

³ הַ֭אֵל יְעַוֵּ֣ת מִשְׁפָּ֑ט וְאִם שַׁ֝דַּ֗י יְעַוֵּֽת צֶֽדֶק

³ Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

⁴ אִם בָּנֶ֥יךָ חָֽטְאוּ ל֑וֹ וַֽ֝יְשַׁלְּחֵ֗ם בְּיַד פִּשְׁעָֽם

⁴ Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

⁵ אִם אַ֭תָּה תְּשַׁחֵ֣ר אֶל אֵ֑ל וְאֶל שַׁ֝דַּ֗י תִּתְחַנָּֽן

⁵ Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

⁶ אִם זַ֥ךְ וְיָשָׁ֗ר אָ֥תָּה כִּי עַ֭תָּה יָעִ֣יר עָלֶ֑יךָ וְ֝שִׁלַּ֗ם נְוַ֣ת צִדְקֶֽךָ

⁶ якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

⁷ וְהָיָ֣ה רֵאשִׁיתְךָ֣ מִצְעָ֑ר וְ֝אַחֲרִיתְךָ֗ יִשְׂגֶּ֥ה מְאֹֽד

⁷ і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

⁸ כִּֽי שְׁאַל נָ֭א לְדֹ֣ר רִישׁ֑וֹן וְ֝כוֹנֵ֗ן לְחֵ֣קֶר אֲבוֹתָֽם

⁸ Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

⁹ כִּֽי תְמ֣וֹל אֲ֭נַחְנוּ וְלֹ֣א נֵדָ֑ע כִּ֤י צֵ֖ל יָמֵ֣ינוּ עֲלֵי אָֽרֶץ

⁹ бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

¹⁰ הֲלֹא הֵ֣ם י֭וֹרוּךָ יֹ֣אמְרוּ לָ֑ךְ וּ֝מִלִּבָּ֗ם יוֹצִ֥אוּ מִלִּֽים

¹⁰ отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

¹¹ הֲיִֽגְאֶה גֹּ֭מֶא בְּלֹ֣א בִצָּ֑ה יִשְׂגֶּה אָ֥חוּ בְלִי מָֽיִם

¹¹ Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

¹² עֹדֶ֣נּוּ בְ֭אִבּוֹ לֹ֣א יִקָּטֵ֑ף וְלִפְנֵ֖י כָל חָצִ֣יר יִיבָֽשׁ

¹² Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

¹³ כֵּ֗ן אָ֭רְחוֹת כָּל שֹׁ֣כְחֵי אֵ֑ל וְתִקְוַ֖ת חָנֵ֣ף תֹּאבֵֽד

¹³ отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

¹⁴ אֲשֶׁר יָק֥וֹט כִּסְל֑וֹ וּבֵ֥ית עַ֝כָּבִ֗ישׁ מִבְטַחֽוֹ

¹⁴ бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

¹⁵ יִשָּׁעֵ֣ן עַל בֵּ֭יתוֹ וְלֹ֣א יַעֲמֹ֑ד יַחֲזִ֥יק בּ֝֗וֹ וְלֹ֣א יָקֽוּם

¹⁵ На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

¹⁶ רָטֹ֣ב ה֭וּא לִפְנֵי שָׁ֑מֶשׁ וְעַ֥ל גַּ֝נָּת֗וֹ יֹֽנַקְתּ֥וֹ תֵצֵֽא

¹⁶ Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

¹⁷ עַל גַּ֭ל שָֽׁרָשָׁ֣יו יְסֻבָּ֑כוּ בֵּ֖ית אֲבָנִ֣ים יֶחֱזֶֽה

¹⁷ на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

¹⁸ אִם יְבַלְּעֶ֥נּוּ מִמְּקוֹמ֑וֹ וְכִ֥חֶשׁ בּ֝֗וֹ לֹ֣א רְאִיתִֽיךָ

¹⁸ Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

¹⁹ הֶן ה֭וּא מְשׂ֣וֹשׂ דַּרְכּ֑וֹ וּ֝מֵעָפָ֗ר אַחֵ֥ר יִצְמָֽחוּ

¹⁹ Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

²⁰ הֶן אֵ֭ל לֹ֣א יִמְאַס תָּ֑ם וְלֹֽא יַ֝חֲזִ֗יק בְּיַד מְרֵעִֽים

²⁰ Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

²¹ עַד יְמַלֵּ֣ה שְׂח֣וֹק פִּ֑יךָ וּשְׂפָתֶ֥יךָ תְרוּעָֽה

²¹ аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

²² שֹׂנְאֶ֥יךָ יִלְבְּשׁוּ בֹ֑שֶׁת וְאֹ֖הֶל רְשָׁעִ֣ים אֵינֶֽנּוּ

²² Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!