Йов 29

¹ וַיֹּ֣סֶף אִ֭יּוֹב שְׂאֵ֥ת מְשָׁל֗וֹ וַיֹּאמַֽר

¹ І Йов далі вів мову свою та й сказав:

² מִֽי יִתְּנֵ֥נִי כְיַרְחֵי קֶ֑דֶם כִּ֝ימֵ֗י אֱל֣וֹהַּ יִשְׁמְרֵֽנִי

² О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

³ בְּהִלּ֣וֹ נֵ֭רוֹ עֲלֵ֣י רֹאשִׁ֑י לְ֝אוֹרוֹ אֵ֣לֶךְ חֹֽשֶׁךְ

³ коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

⁴ כַּאֲשֶׁ֣ר הָ֭יִיתִי בִּימֵ֣י חָרְפִּ֑י בְּס֥וֹד אֱ֝ל֗וֹהַּ עֲלֵ֣י אָהֳלִֽי

⁴ як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

⁵ בְּע֣וֹד שַׁ֭דַּי עִמָּדִ֑י סְבִ֖יבוֹתַ֣י נְעָרָֽי

⁵ коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

⁶ בִּרְחֹ֣ץ הֲלִיכַ֣י בְּחֵמָ֑ה וְצ֥וּר יָצ֥וּק עִ֝מָּדִ֗י פַּלְגֵי שָֽׁמֶן

⁶ коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

⁷ בְּצֵ֣אתִי שַׁ֣עַר עֲלֵי קָ֑רֶת בָּ֝רְח֗וֹב אָכִ֥ין מוֹשָׁבִֽי

⁷ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

⁸ רָא֣וּנִי נְעָרִ֣ים וְנֶחְבָּ֑אוּ וִֽ֝ישִׁישִׁים קָ֣מוּ עָמָֽדוּ

⁸ як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

⁹ שָׂ֭רִים עָצְר֣וּ בְמִלִּ֑ים וְ֝כַ֗ף יָשִׂ֥ימוּ לְפִיהֶֽם

⁹ зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

¹⁰ קוֹל נְגִידִ֥ים נֶחְבָּ֑אוּ וּ֝לְשׁוֹנָ֗ם לְחִכָּ֥ם דָּבֵֽקָה

¹⁰ ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

¹¹ כִּ֤י אֹ֣זֶן שָׁ֭מְעָה וַֽתְּאַשְּׁרֵ֑נִי וְעַ֥יִן רָ֝אֲתָ֗ה וַתְּעִידֵֽנִי

¹¹ Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

¹² כִּֽי אֲ֭מַלֵּט עָנִ֣י מְשַׁוֵּ֑עַ וְ֝יָת֗וֹם וְֽלֹא עֹזֵ֥ר לֽוֹ

¹² бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

¹³ בִּרְכַּ֣ת אֹ֭בֵד עָלַ֣י תָּבֹ֑א וְלֵ֖ב אַלְמָנָ֣ה אַרְנִֽן

¹³ Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

¹⁴ צֶ֣דֶק לָ֭בַשְׁתִּי וַיִּלְבָּשֵׁ֑נִי כִּֽמְעִ֥יל וְ֝צָנִ֗יף מִשְׁפָּטִֽי

¹⁴ Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

¹⁵ עֵינַ֣יִם הָ֭יִיתִי לַֽעִוֵּ֑ר וְרַגְלַ֖יִם לַפִּסֵּ֣חַ אָֽנִי

¹⁵ Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

¹⁶ אָ֣ב אָ֭נֹכִֽי לָֽאֶבְיוֹנִ֑ים וְרִ֖ב לֹא יָדַ֣עְתִּי אֶחְקְרֵֽהוּ

¹⁶ Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

¹⁷ וָֽ֭אֲשַׁבְּרָה מְתַלְּע֣וֹת עַוָּ֑ל וּ֝מִשִּׁנָּ֗יו אַשְׁלִ֥יךְ טָֽרֶף

¹⁷ Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

¹⁸ וָ֭אֹמַר עִם קִנִּ֣י אֶגְוָ֑ע וְ֝כַח֗וֹל אַרְבֶּ֥ה יָמִֽים

¹⁸ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

¹⁹ שָׁרְשִׁ֣י פָת֣וּחַ אֱלֵי מָ֑יִם וְ֝טַ֗ל יָלִ֥ין בִּקְצִירִֽי

¹⁹ для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

²⁰ כְּ֭בוֹדִי חָדָ֣שׁ עִמָּדִ֑י וְ֝קַשְׁתִּ֗י בְּיָדִ֥י תַחֲלִֽיף

²⁰ Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

²¹ לִֽי שָׁמְע֥וּ וְיִחֵ֑לּוּ וְ֝יִדְּמ֗וּ לְמ֣וֹ עֲצָתִֽי

²¹ Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

²² אַחֲרֵ֣י דְ֭בָרִי לֹ֣א יִשְׁנ֑וּ וְ֝עָלֵ֗ימוֹ תִּטֹּ֥ף מִלָּתִֽי

²² По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

²³ וְיִֽחֲל֣וּ כַמָּטָ֣ר לִ֑י וּ֝פִיהֶ֗ם פָּעֲר֥וּ לְמַלְקֽוֹשׁ

²³ І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

²⁴ אֶשְׂחַ֣ק אֲ֭לֵהֶם לֹ֣א יַאֲמִ֑ינוּ וְא֥וֹר פָּ֝נַ֗י לֹ֣א יַפִּילֽוּן

²⁴ Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

²⁵ אֶֽבֲחַ֣ר דַּרְכָּם֮ וְאֵשֵׁ֪ב רֹ֥אשׁ וְ֭אֶשְׁכּוֹן כְּמֶ֣לֶךְ בַּגְּד֑וּד כַּאֲשֶׁ֖ר אֲבֵלִ֣ים יְנַחֵֽם

²⁵ Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!