Йов 31

¹ בְּ֭רִית כָּרַ֣תִּי לְעֵינָ֑י וּמָ֥ה אֶ֝תְבּוֹנֵ֗ן עַל בְּתוּלָֽה

¹ Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

² וּמֶ֤ה חֵ֣לֶק אֱל֣וֹהַּ מִמָּ֑עַל וְֽנַחֲלַ֥ת שַׁ֝דַּ֗י מִמְּרֹמִֽים

² І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

³ הֲלֹא אֵ֥יד לְעַוָּ֑ל וְ֝נֵ֗כֶר לְפֹ֣עֲלֵי אָֽוֶן

³ Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

⁴ הֲלֹא ה֭וּא יִרְאֶ֣ה דְרָכָ֑י וְֽכָל צְעָדַ֥י יִסְפּֽוֹר

⁴ Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

⁵ אִם הָלַ֥כְתִּי עִם שָׁ֑וְא וַתַּ֖חַשׁ עַל מִרְמָ֣ה רַגְלִֽי

⁵ Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

⁶ יִשְׁקְלֵ֥נִי בְמֹאזְנֵי צֶ֑דֶק וְיֵדַ֥ע אֱ֝ל֗וֹהַּ תֻּמָּתִֽי

⁶ то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

⁷ אִ֥ם תִּטֶּ֣ה אַשֻּׁרִי֮ מִנִּ֪י הַ֫דָּ֥רֶךְ וְאַחַ֣ר עֵ֭ינַי הָלַ֣ךְ לִבִּ֑י וּ֝בְכַפַּ֗י דָּ֣בַק מֻאֽוּם

⁷ Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

⁸ אֶ֭זְרְעָה וְאַחֵ֣ר יֹאכֵ֑ל וְֽצֶאֱצָאַ֥י יְשֹׁרָֽשׁוּ

⁸ то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

⁹ אִם נִפְתָּ֣ה לִ֭בִּי עַל אִשָּׁ֑ה וְעַל פֶּ֖תַח רֵעִ֣י אָרָֽבְתִּי

⁹ Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

¹⁰ תִּטְחַ֣ן לְאַחֵ֣ר אִשְׁתִּ֑י וְ֝עָלֶ֗יהָ יִכְרְע֥וּן אֲחֵרִֽין

¹⁰ то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

¹¹ כִּי הוא הִ֥יא זִמָּ֑ה והיא וְ֝ה֗וּא עָוֺ֥ן פְּלִילִֽים

¹¹ Бо гидота оце, й це провина підсудна,

¹² כִּ֤י אֵ֣שׁ הִ֭יא עַד אֲבַדּ֣וֹן תֹּאכֵ֑ל וּֽבְכָל תְּב֖וּאָתִ֣י תְשָׁרֵֽשׁ

¹² бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

¹³ אִם אֶמְאַ֗ס מִשְׁפַּ֣ט עַ֭בְדִּי וַאֲמָתִ֑י בְּ֝רִבָ֗ם עִמָּדִֽי

¹³ Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

¹⁴ וּמָ֣ה אֶֽ֭עֱשֶׂה כִּֽי יָק֣וּם אֵ֑ל וְכִֽי יִ֝פְקֹ֗ד מָ֣ה אֲשִׁיבֶֽנּוּ

¹⁴ то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

¹⁵ הֲֽ֝לֹא בַ֭בֶּטֶן עֹשֵׂ֣נִי עָשָׂ֑הוּ וַ֝יְכֻנֶ֗נּוּ בָּרֶ֥חֶם אֶחָֽד

¹⁵ Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

¹⁶ אִם אֶ֭מְנַע מֵחֵ֣פֶץ דַּלִּ֑ים וְעֵינֵ֖י אַלְמָנָ֣ה אֲכַלֶּֽה

¹⁶ Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

¹⁷ וְאֹכַ֣ל פִּתִּ֣י לְבַדִּ֑י וְלֹא אָכַ֖ל יָת֣וֹם מִמֶּֽנָּה

¹⁷ Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

¹⁸ כִּ֣י מִ֭נְּעוּרַי גְּדֵלַ֣נִי כְאָ֑ב וּמִבֶּ֖טֶן אִמִּ֣י אַנְחֶֽנָּה

¹⁸ Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

¹⁹ אִם אֶרְאֶ֣ה א֭וֹבֵד מִבְּלִ֣י לְב֑וּשׁ וְאֵ֥ין כְּ֝ס֗וּת לָאֶבְיֽוֹן

¹⁹ Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

²⁰ אִם לֹ֣א בֵרֲכ֣וּנִי חלצו חֲלָצָ֑יו וּמִגֵּ֥ז כְּ֝בָשַׂי יִתְחַמָּֽם

²⁰ чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

²¹ אִם הֲנִיפ֣וֹתִי עַל יָת֣וֹם יָדִ֑י כִּֽי אֶרְאֶ֥ה בַ֝שַּׁ֗עַר עֶזְרָתִֽי

²¹ Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

²² כְּ֭תֵפִי מִשִּׁכְמָ֣ה תִפּ֑וֹל וְ֝אֶזְרֹעִ֗י מִקָּנָ֥ה תִשָּׁבֵֽר

²² хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

²³ כִּ֤י פַ֣חַד אֵ֭לַי אֵ֣יד אֵ֑ל וּ֝מִשְּׂאֵת֗וֹ לֹ֣א אוּכָֽל

²³ Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

²⁴ אִם שַׂ֣מְתִּי זָהָ֣ב כִּסְלִ֑י וְ֝לַכֶּ֗תֶם אָמַ֥רְתִּי מִבְטַחִֽי

²⁴ Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

²⁵ אִם אֶ֭שְׂמַח כִּי רַ֣ב חֵילִ֑י וְכִֽי כַ֝בִּ֗יר מָצְאָ֥ה יָדִֽי

²⁵ Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

²⁶ אִם אֶרְאֶ֣ה א֖וֹר כִּ֣י יָהֵ֑ל וְ֝יָרֵ֗חַ יָקָ֥ר הֹלֵֽךְ

²⁶ Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

²⁷ וַיִּ֣פְתְּ בַּסֵּ֣תֶר לִבִּ֑י וַתִּשַּׁ֖ק יָדִ֣י לְפִֽי

²⁷ то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

²⁸ גַּם ה֭וּא עָוֺ֣ן פְּלִילִ֑י כִּֽי כִחַ֖שְׁתִּי לָאֵ֣ל מִמָּֽעַל

²⁸ це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

²⁹ אִם אֶ֭שְׂמַח בְּפִ֣יד מְשַׂנְאִ֑י וְ֝הִתְעֹרַ֗רְתִּי כִּֽי מְצָ֥אוֹ רָֽע

²⁹ Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

³⁰ וְלֹא נָתַ֣תִּי לַחֲטֹ֣א חִכִּ֑י לִשְׁאֹ֖ל בְּאָלָ֣ה נַפְשֽׁוֹ

³⁰ Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

³¹ אִם לֹ֣א אָ֭מְרוּ מְתֵ֣י אָהֳלִ֑י מִֽי יִתֵּ֥ן מִ֝בְּשָׂר֗וֹ לֹ֣א נִשְׂבָּֽע

³¹ Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м’яса його не наситився?

³² בַּ֭חוּץ לֹא יָלִ֣ין גֵּ֑ר דְּ֝לָתַ֗י לָאֹ֥רַח אֶפְתָּֽח

³² Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

³³ אִם כִּסִּ֣יתִי כְאָדָ֣ם פְּשָׁעָ֑י לִטְמ֖וֹן בְּחֻבִּ֣י עֲוֺֽנִי

³³ Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

³⁴ כִּ֤י אֶֽעֱר֨וֹץ הָ֘מ֤וֹן רַבָּ֗ה וּבוּז מִשְׁפָּח֥וֹת יְחִתֵּ֑נִי וָ֝אֶדֹּ֗ם לֹא אֵ֥צֵא פָֽתַח

³⁴ Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

³⁵ מִ֤י יִתֶּן לִ֨י שֹׁ֘מֵ֤עַֽ לִ֗י הֶן תָּ֭וִי שַׁדַּ֣י יַעֲנֵ֑נִי וְסֵ֥פֶר כָּ֝תַ֗ב אִ֣ישׁ רִיבִֽי

³⁵ О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

³⁶ אִם לֹ֣א עַל שִׁ֭כְמִי אֶשָּׂאֶ֑נּוּ אֶֽעֶנְדֶ֖נּוּ עֲטָר֣וֹת לִֽי

³⁶ Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

³⁷ מִסְפַּ֣ר צְ֭עָדַי אַגִּידֶ֑נּוּ כְּמוֹ נָ֝גִ֗יד אֲקָרֲבֶֽנּוּ

³⁷ Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

³⁸ אִם עָ֭לַי אַדְמָתִ֣י תִזְעָ֑ק וְ֝יַ֗חַד תְּלָמֶ֥יהָ יִבְכָּיֽוּן

³⁸ Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

³⁹ אִם כֹּ֭חָהּ אָכַ֣לְתִּי בְלִי כָ֑סֶף וְנֶ֖פֶשׁ בְּעָלֶ֣יהָ הִפָּֽחְתִּי

³⁹ якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

⁴⁰ תַּ֤חַת חִטָּ֨ה יֵ֥צֵא ח֗וֹחַ וְתַֽחַת שְׂעֹרָ֥ה בָאְשָׁ֑ה תַּ֝֗מּוּ דִּבְרֵ֥י אִיּֽוֹב

⁴⁰ то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.