Йов 42

¹ וַיַּ֖עַן אִיּ֥וֹב אֶת יְהוָ֗ה וַיֹּאמַֽר

¹ А Йов відповів Господеві й сказав:

² ידעת יָ֭דַעְתִּי כִּי כֹ֣ל תּוּכָ֑ל וְלֹא יִבָּצֵ֖ר מִמְּךָ֣ מְזִמָּֽה

² Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!

³ מִ֤י זֶ֨ה מַעְלִ֥ים עֵצָ֗ה בְּֽלִ֫י דָ֥עַת לָכֵ֣ן הִ֭גַּדְתִּי וְלֹ֣א אָבִ֑ין נִפְלָא֥וֹת מִ֝מֶּ֗נִּי וְלֹ֣א אֵדָֽע

³ Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:

⁴ שְֽׁמַֽע נָ֭א וְאָנֹכִ֣י אֲדַבֵּ֑ר אֶ֝שְׁאָלְךָ֗ וְהוֹדִיעֵֽנִי

⁴ Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни...

⁵ לְשֵֽׁמַע אֹ֥זֶן שְׁמַעְתִּ֑יךָ וְ֝עַתָּ֗ה עֵינִ֥י רָאָֽתְךָ

⁵ Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...

⁶ עַל כֵּ֭ן אֶמְאַ֣ס וְנִחַ֑מְתִּי עַל עָפָ֥ר וָאֵֽפֶר

⁶ Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

⁷ וַיְהִ֗י אַחַ֨ר דִּבֶּ֧ר יְהוָ֛ה אֶת הַדְּבָרִ֥ים הָאֵ֖לֶּה אֶל אִיּ֑וֹב וַיֹּ֨אמֶר יְהוָ֜ה אֶל אֱלִיפַ֣ז הַתֵּֽימָנִ֗י חָרָ֨ה אַפִּ֤י בְךָ֙ וּבִשְׁנֵ֣י רֵעֶ֔יךָ כִּ֠י לֹ֣א דִבַּרְתֶּ֥ם אֵלַ֛י נְכוֹנָ֖ה כְּעַבְדִּ֥י אִיּֽוֹב

⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

⁸ וְעַתָּ֡ה קְחֽוּ לָכֶ֣ם שִׁבְעָֽה פָרִים֩ וְשִׁבְעָ֨ה אֵילִ֜ים וּלְכ֣וּ אֶל עַבְדִּ֣י אִיּ֗וֹב וְהַעֲלִיתֶ֤ם עוֹלָה֙ בַּֽעַדְכֶ֔ם וְאִיּ֣וֹב עַבְדִּ֔י יִתְפַּלֵּ֖ל עֲלֵיכֶ֑ם כִּ֧י אִם פָּנָ֣יו אֶשָּׂ֗א לְבִלְתִּ֞י עֲשׂ֤וֹת עִמָּכֶם֙ נְבָלָ֔ה כִּ֠י לֹ֣א דִבַּרְתֶּ֥ם אֵלַ֛י נְכוֹנָ֖ה כְּעַבְדִּ֥י אִיּֽוֹב

⁸ А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

⁹ וַיֵּלְכוּ֩ אֱלִיפַ֨ז הַתֵּֽימָנִ֜י וּבִלְדַּ֣ד הַשּׁוּחִ֗י צֹפַר֙ הַנַּ֣עֲמָתִ֔י וַֽיַּעֲשׂ֔וּ כַּאֲשֶׁ֛ר דִּבֶּ֥ר אֲלֵיהֶ֖ם יְהוָ֑ה וַיִּשָּׂ֥א יְהוָ֖ה אֶת פְּנֵ֥י אִיּֽוֹב

⁹ І пішли теманянин Еліфаз, і шух’янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.

¹⁰ וַֽיהוָ֗ה שָׁ֚ב אֶת שבית שְׁב֣וּת אִיּ֔וֹב בְּהִֽתְפַּֽלְל֖וֹ בְּעַ֣ד רֵעֵ֑הוּ וַ֧יֹּסֶף יְהוָ֛ה אֶת כָּל אֲשֶׁ֥ר לְאִיּ֖וֹב לְמִשְׁנֶֽה

¹⁰ І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.

¹¹ וַיָּבֹ֣אוּ אֵ֠לָיו כָּל אֶחָ֨יו וְכָל אחיתיו אַחְיוֹתָ֜יו וְכָל יֹדְעָ֣יו לְפָנִ֗ים וַיֹּאכְל֨וּ עִמּ֣וֹ לֶחֶם֮ בְּבֵיתוֹ֒ וַיָּנֻ֤דוּ לוֹ֙ וַיְנַחֲמ֣וּ אֹת֔וֹ עַ֚ל כָּל הָ֣רָעָ֔ה אֲשֶׁר הֵבִ֥יא יְהוָ֖ה עָלָ֑יו וַיִּתְּנוּ ל֗וֹ אִ֚ישׁ קְשִׂיטָ֣ה אֶחָ֔ת וְאִ֕ישׁ נֶ֥זֶם זָהָ֖ב אֶחָֽד

¹¹ І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.

¹² וַֽיהוָ֗ה בֵּרַ֛ךְ אֶת אַחֲרִ֥ית אִיּ֖וֹב מֵרֵאשִׁת֑וֹ וַֽיְהִי ל֡וֹ אַרְבָּעָה֩ עָשָׂ֨ר אֶ֜לֶף צֹ֗אן וְשֵׁ֤שֶׁת אֲלָפִים֙ גְּמַלִּ֔ים וְאֶֽלֶף צֶ֥מֶד בָּקָ֖ר וְאֶ֥לֶף אֲתוֹנֽוֹת

¹² А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.

¹³ וַֽיְהִי ל֛וֹ שִׁבְעָ֥נָה בָנִ֖ים וְשָׁל֥וֹשׁ בָּנֽוֹת

¹³ І було в нього семеро синів та три дочки.

¹⁴ וַיִּקְרָ֤א שֵׁם הָֽאַחַת֙ יְמִימָ֔ה וְשֵׁ֥ם הַשֵּׁנִ֖ית קְצִיעָ֑ה וְשֵׁ֥ם הַשְּׁלִישִׁ֖ית קֶ֥רֶן הַפּֽוּךְ

¹⁴ І назвав він ім’я першій: Єміма, і ім’я другій: Кеція, а ім’я третій: Керен-Гаппух.

¹⁵ וְלֹ֨א נִמְצָ֜א נָשִׁ֥ים יָפ֛וֹת כִּבְנ֥וֹת אִיּ֖וֹב בְּכָל הָאָ֑רֶץ וַיִּתֵּ֨ן לָהֶ֧ם אֲבִיהֶ֛ם נַחֲלָ֖ה בְּת֥וֹךְ אֲחֵיהֶֽם

¹⁵ І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.

¹⁶ וַיְחִ֤י אִיּוֹב֙ אַֽחֲרֵי זֹ֔את מֵאָ֥ה וְאַרְבָּעִ֖ים שָׁנָ֑ה וירא וַיִּרְאֶ֗ה אֶת בָּנָיו֙ וְאֶת בְּנֵ֣י בָנָ֔יו אַרְבָּעָ֖ה דֹּרֽוֹת

¹⁶ А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.

¹⁷ וַיָּ֣מָת אִיּ֔וֹב זָקֵ֖ן וּשְׂבַ֥ע יָמִֽים

¹⁷ І впокоївся Йов старим та насиченим днями.