Псалми 103

¹ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

² Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

³ Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

⁴ Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

⁵ Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

⁶ безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

⁷ від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

⁸ виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

⁹ Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

¹⁰ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

¹¹ напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

¹² Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

¹³ Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

¹⁴ Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

¹⁵ і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

¹⁶ Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

¹⁷ що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

¹⁸ Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам,

¹⁹ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

²⁰ Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

²¹ ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

²² Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

²³ Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

²⁴ Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

²⁵ Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

²⁶ Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

²⁷ Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

²⁸ Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

²⁹ Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

³⁰ Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

³¹ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

³² Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

³³ Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

³⁴ Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

³⁵ Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!