Проповідь 111 - Про всюдисущість Бога.

12 серпня 1788

Про всюдисущість Бога.

«Чи Я неба й землі не наповнюю? каже Господь» (Єремія 23:24).

1. Як сильно й водночас як прекрасно ці слова говорять про всюдисущість Бога! І чи є в усьому створеному світі тема величніша за цю? Чи може бути щось гідніше для роздумів кожної розумної істоти? Чи є щось важливіше для того, щоб над цим замислюватися й намагатися це зрозуміти, наскільки дозволяють наші слабкі сили? Скільки благословенних цілей може це звершити! Яке глибоке повчання це може дати всім людям, а особливо дітям Божим.

2. Чому ж тоді про таку величну й корисну тему написано так мало? Щоправда, деякі з наших найвидатніших авторів час від часу торкалися її і висловлювали багато сильних та прекрасних думок, що природно випливають із цього предмета. Але хто з них написав окремий, послідовний твір або хоча би проповідь саме про це? Можливо, багато хто відчував, що не здатен належно охопити таку велику тему. Можливо також, що щось подібне й справді заховане десь у багатотомних книгах минулого століття. Але якщо воно сховане настільки, що про нього вже не пам’ятають навіть у його власній країні, то для практичної користі це майже те саме, якби його ніколи не писали.

3. Отже, для загальної користі, здається, досі бракує простого пояснення про всюдисущість, або всюдиприсутність, Бога. Спершу треба, наскільки можливо, пояснити й довести цю славну істину: «Бог є тут і всюди»; а потім прикласти її до сумління всіх, хто здатен мислити, через кілька практичних висновків.

I. 1. Отже, я, з допомогою Його Духа, спробую спершу трохи пояснити, що означає всюдисущість Бога; тобто показати, як нам слід розуміти цю славну істину: «Бог є тут і всюди».

Як ви пам’ятаєте, Псалмоспівець говорить про це сильно й прекрасно у сто тридцять дев’ятому Псалмі, і робить це в дуже точному порядку: спершу показує, що «Бог є тут», а потім — що «Бог є всюди». Спершу він каже: «Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш» (Пс. 139:3). Далі: «Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав» (Пс. 139:5). Але як саме це є, він пояснити не міг; він не знав способу цього. Тому й говорить: «Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!» (Пс. 139:6).

Потім він дуже живо й зворушливо показує, що Бог є всюди: «Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!» (Пс. 139:7–8). Іншими словами, якби я, кажучи по-людськи, піднявся до найвищої частини всесвіту або зійшов до найнижчої, Ти був би однаково присутній і там, і там. «Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!» Тобто Твоя сила і Твоя присутність будуть зі мною і там, бо Ти однаково присутній у довжині й ширині, у висоті й глибині всесвіту. І справді, Твоя присутність і Твоє знання сягають не лише найдальших меж усього створеного, але й далі:

«Твій усюдисущий погляд

проходить безмежні простори

й пронизує морок нествореної ночі».

Одним словом, немає жодної точки в просторі, ані в межах творіння, ані поза ними, де б не було Бога.

2. Справді, ця тема надто велика, щоб людський розум міг її повністю охопити. Ми можемо сказати лише так: великий Бог, вічний і всемогутній Дух, є так само безмежний у Своїй присутності, як і у Своїй вічності та силі. З поблажливості до нашого слабкого розуміння про Нього сказано, що Він перебуває на небі. Але, якщо говорити точно, навіть небо небес не може Його вмістити. Він присутній у кожній частині Свого творіння. Бог, Який наповнює все, присутній у всьому просторі. Тому можемо сказати:

«Вітай, Отче, Чиїм творчим словом

безліч світів постали на Твій наказ.

Єгова все Собою наповняє,

хоч ніхто не може Його осягнути».

3. Якщо спробувати пояснити це трохи далі: яке місце займає одна піщинка в порівнянні з простором зоряного неба? Майже ніякого. Вона ніби зовсім зникає на його тлі. То що ж вона означає в порівнянні з усім простором, у якому все творіння разом узяте є незмірно меншим за піщинку? І все ж навіть цей безмежний простір, у порівнянні з Великим Богом, є незрівнянно меншим, ніж піщинка або навіть її мільйонна частка в порівнянні з усім простором.

II. 1. Здається, саме це і є простий зміст тих урочистих слів, якими Бог говорить про Себе: «Чи Я неба й землі не наповнюю?» Уже цього досить, щоб довести Його всюдисущість. Але її можна довести ще й таким міркуванням: Бог діє всюди, а отже, і присутній всюди. Бо цілком неможливо, щоб будь-яка істота, створена чи нестворена, діяла там, де її немає. Бог діє на небі, на землі і під землею, у всьому обширі Свого творіння. Він підтримує все, бо без цього все в одну мить повернулося б у первісне ніщо. Він керує всім, щомиті пильнуючи над кожним Своїм витвором. Він сильно й водночас лагідно впливає на все, але при цьому не знищує свободи Своїх розумних створінь. Навіть язичники визнавали, що Великий Бог керує великими й видимими частинами всесвіту, що Він упорядковує рух сонця, місяця і зір, що Він є _Totam Mens agitans molem, et magno se corpore miscens, _тобто духом, який усе пронизує, усе наповнює, усе підтримує і все оживляє.

Але вони не розуміли, що Бог дбає про найменше так само, як і про найбільше, що Він є Господом усього створеного і править атомами так само, як і світами. Ми також не знали би цього, якби Сам Бог не зволив нам це відкрити. Якби Він Сам цього не сказав, ми не наважилися би навіть подумати, що «ані горобець не впаде на землю без волі Отця вашого Небесного», а тим більше не насмілилися би твердити, що «навіть волосся на голові вашій усе злічено».

2. Цю втішну істину, що «Бог наповнює небо й землю», ми бачимо і в наведеному вище Псалмі: «Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!» Прямий зміст цих слів такий: куди би я не подався, хоч на яку відстань, Ти там. Ти й далі оточуєш мене і тримаєш наді мною Свою руку. Хай куди я намагався б утекти — хоч угору, хоч униз, хоч у будь-який інший бік, хоч на найдальшу мислиму відстань, — це нічого не змінює: Ти однаково там присутній. І всюди я так само «живу, і рухаюся, і існую» в Тобі.

3. Бог є навіть там, де немає жодного створіння. Для Нього не має значення, є там щось сотворене чи немає. Він однаково присутній усюди — в усьому або понад усім. Філософи багато сперечалися, чи існує у всесвіті порожній простір, і тепер зазвичай думають, що весь простір чимось наповнений. Можливо, неможливо довести, що весь простір наповнений саме матерією. Але навіть язичник міг сказати: Jovis omnia plena, тобто «усе сповнене Юпітером»; а ми скажемо: «усе сповнене Богом». Так, простір існує і поза межами творіння, бо творіння мусить мати межі, адже ніщо не є безмежним, крім самого Великого Творця. І навіть той простір не може бути місцем, де немає Того, Хто наповнює небо й землю.

4. Те саме означають і слова апостола в Еф. 1:23. Тут, усупереч тому, як дехто дивно тлумачив, ідеться не про Церкву, а про Її Голову: «Повня Того, що все всім наповняє!» Грецькі слова ta panta en pasin буквально означають: «усі речі в усіх речах». Це один із найсильніших можливих висловів, що передає всезагальність Божої присутності. Він неминуче охоплює все, що тільки існує, до останньої й найбільшої речі. Тому, якби можна було знайти ще сильніший вислів, він був би сильнішим навіть за слова «наповнювати небо й землю».

5. Власне, і сам вислів «Чи Я неба й землі не наповнюю?» достатньо ясно це стверджує. Бо тут запитання за змістом дорівнює найсильнішому ствердженню. Воно прямо говорить, що Бог присутній усюди і наповнює весь простір. Адже добре відомо, що єврейський вислів «небо й земля» означає весь всесвіт, увесь простір, створений і нестворений, разом з усім, що в ньому є.

6. Ба більше, ми не можемо по-справжньому вірити у всемогутність Бога, якщо не віримо і в Його всюдисущість. Бо, як уже було сказано, ніщо не може діяти там, де його немає. Тому, якби існувало бодай одне місце, де Бога немає, Він не міг би нічого чинити в тому місці. А отже, заперечувати Божу всюдисущість означає водночас заперечувати і Його всемогутність. Бо якщо ви ставите межу одному, то тим самим ставите межу й другому.

7. Насправді, де ми припускаємо, що Бога немає, там ми мусимо припустити, що всі Його властивості виявляються недієвими. Там Він не міг би виявляти ні Своєї справедливості, ні милосердя, ні сили, ні мудрості. Якщо припустити, що десь поза світом є простір без Бога, то довелося би визнати, що туди не сягає і Його вічне існування. Але якщо це, за припущенням, поза межами творіння, то виходить, що це й поза межами сили Творця. Ось до якої богохульної нелогічності приводить таке припущення.

8. Але на все, що сказано або ще може бути сказано про всюдисущість Бога, світ має одне головне заперечення: вони не можуть Його бачити. І саме це, по суті, є коренем усіх інших їхніх заперечень. Наш благословенний Господь давно вказав на це: «Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його». Але хіба не легко відповісти так: «Чи бачите ви вітер?» Ні. Та хіба через це ви заперечуєте його існування або присущість? Ні, бо ви сприймаєте його іншим способом. Але яким із ваших чуттів ви сприймаєте власну душу? І все ж ви не заперечуєте ні її існування, ні її присутності. Хоч вона не є предметом ані вашого зору, ані будь-якого іншого зовнішнього чуття. Отже, досить пам’ятати, що Бог є Дух, так само як і наша душа. І тому «Його ніхто ніколи не бачив і не може бачити» тілесними очима.

III. 1. Але якщо ми визнаємо, що Бог є тут так само, як і всюди, що Він біля нашого ложа і на нашій дорозі, що Він оточує нас зусібіч і тримає над нами Свою руку, то які висновки ми повинні з цього зробити? Яку користь маємо взяти з цього великого роздуму? Хіба не повинні ми смирятися перед Його величчю? Хіба не маємо постійно жити й діяти з ясним усвідомленням Його присутності, у благоговінні й святій пошані перед Ним? Ідеться не про той страх, який мають біси, що «вірують і тремтять», а про інший, подібний до того, який мають ангели на небі, коли навіть найясніші серафими не сміють наблизитися до Нього безпосередньо, а закривають свої очі перед надміром Його слави.

2. По-друге. Якщо ви вірите, що Бог завжди поруч, біля вашого ложа і на вашій дорозі, і що Він бачить усі ваші шляхи, тоді пильнуйте, щоб не зробити навіть найменшого вчинку, не сказати навіть найменшого слова і не допустити навіть найменшої думки, яка могла б образити Його. Уявіть, що праворуч від вас зараз стоїть Божий ангел і безперестанку дивиться на вас. Хіба ви не були би дуже обережні, щоб не сказати й не зробити нічого такого, що могло би його образити? Або уявіть, що поруч із вами стоїть хоча би просто свята людина. Хіба ви не стежили б уважно за своїми словами і вчинками? То наскільки ж більше вам слід пильнувати себе, коли ви знаєте, що на вас дивиться не просто свята людина і не ангел, а Сам Бог, Святий, Який перебуває у вічності. Він щомиті випробовує ваше серце, ваш язик і вашу руку. І саме Він неодмінно приведе вас на суд за все, що ви думаєте, говорите і робите під сонцем!

3. А якщо «ще немає слова на твоєму язиці», тобто ще не з’явився навіть склад, а Бог «уже цілком знає його», то з якою ж уважністю ти маєш «ставити сторожу своїм устам і пильнувати двері своїх губ»! Наскільки обережною повинна бути вся твоя мова, якщо Сам Суддя сказав: «Бо словами своїми будеш виправданий, і словами своїми будеш засуджений»! І як пильно треба дбати, щоб «ніяке погане слово» — не лише нечисте, але й порожнє — «не виходило з ваших уст», а лише те, «що добре на збудування за потребою, щоб воно приносило благодать тим, хто слухає»!

4. Так само, якщо Бог бачить наші серця так само, як і наші руки, і бачить їх усюди; якщо Він знає наші думки ще задовго до того, як вони стануть словами, то з якою ревністю нам треба молитися: «Досліди мене, Господи, і випробуй мене; перевір нутро моє й серце моє; подивися, чи немає в мені дороги неправди, і поведи мене дорогою вічною!» І наскільки ж потрібно нам співпрацювати з Ним у цьому «всілякому пильнуванні серця», доки Він не зруйнує всі задуми, тобто всі злі міркування, і все те, що підіймається проти пізнання Бога, та не приведе «кожну думку в полон послуху Христові»!

5. А якщо ви вже стали під знамена великого Провідника вашого спасіння, то, пам’ятаючи, що Його погляд завжди на вас, як же ревно й діяльно ви повинні «вести добрий подвиг віри і триматися вічного життя»; як добрий воїн Ісуса Христа терпляче зносити труднощі; з усією старанністю вести добру боротьбу і в усьому чинити те, що угодне Йому! Якими уважними ви маєте бути, щоб усі ваші дороги були добрі перед Його пильним поглядом, аби Він сказав вашому серцю те, що одного дня скаже вголос перед усіма людьми й ангелами: «Гаразд, рабе добрий і вірний!»

6. Щоб досягти цих славних цілей, докладай усіх зусиль, аби завжди жити з глибоким, постійним, живим і радісним усвідомленням Його благодатної присутності. Ніколи не забувай Його всеосяжного слова до великого батька віри: «Я — Бог Всемогутній (або радше — Уседостатній); ходи переді Мною і будь непорочний». З радісною надією чекай, що Той, перед Ким ти стоїш, завжди вестиме тебе Своїм оком, підтримає Своєю охоронною рукою, збереже від усякого зла і, «коли трохи постраждаєте, [Він] удосконалить вас, утвердить, зміцнить і поставить на твердій основі», а потім «збереже вас бездоганними до приходу Господа нашого Ісуса Христа»!