Проповідь 71 - Про Добрих Ангелів

29 серпня 1782

Проповіді Джона Веслі – Проповідь 71

Про Добрих Ангелів

«Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?» (Євр. 1:14).

1. Багато давніх язичників (ймовірно, через переказ) мали певне уявлення про добрих і злих ангелів. Вони мали якесь поняття про вищий порядок істот, що стоять між людьми й Богом, яких греки зазвичай називали демонами (тобто знаючими), а римляни — геніями. Деяких із них вони вважали добрими й доброзичливими, які знаходять задоволення в тому, щоб чинити добро; інших — злими й жорстокими, які насолоджуються тим, що творять зло. Але їхні уявлення і про тих, і про інших були невиразними, недосконалими та заплутаними; це були лише уламки істини, частково передані їхніми предками, а частково запозичені з богонатхненних писань.

2. До першої групи, до доброзичливих, здається, належав відомий демон Сократа, стосовно якого в наступні епохи висловлено багато різноманітних припущень. «Щоранку, — казав він, — він повідомляє мені про всяке лихо, яке може спіткати мене того дня». Один сучасний автор (ймовірно, той, що майже не вірить в існування ні ангела, ні духа) опублікував трактат, де намагається довести, що демон Сократа — це лише його розум. Але Сократ не мав звички висловлюватися настільки невиразно та двозначно. Якби він мав на увазі свій розум, то без сумніву сказав би про це прямо. Але це не могло бути його значенням: бо неможливо, щоб його розум повідомляв йому щоранку про кожне лихо, яке станеться того дня. Розум не спроможний давати подібні попередження щодо майбутніх подій. Крім того, це дивне тлумачення ніяк не узгоджується з висновком, який сам Сократ робить із цього. «Мій демон, — каже він, — не повідомив мені сьогодні зранку про жодне лихо, яке має статися. Тому я не можу вважати своїм нещастям те, що мене засудили до смерті». Безперечно, це була якась духовна істота, ймовірно, один із тих служебних духів.

3. Давній поет, що жив за кілька століть до Сократа, висловився про це більш визначено. Гесіод не вагаючись каже: «Мільйони духів ходять по землі невидимі».

Отже, ймовірно, звідси й постали численні оповіді про подвиги їхніх напівбогів, Minorum Gentium. Звідси ж їхні сатири, фавни, німфи всякого роду, якими, як вони думали, були наповнені і море, і суходіл. Але всі їхні розповіді про це виявляються порожніми, дитячими й незадовільними, інакше й бути не могло, бо вони тримаються на уривчастому і непевному переданні.

4. Лише об’явлення здатне заповнити цю прогалину. Лише воно дає нам послідовний, розумний і зрозумілий опис тих, кого наші очі не бачили і наші вуха не чули, і добрих, і злих ангелів. Тепер я хочу говорити тільки про перших. Про них ми маємо повний, хоч і короткий, опис у словах: «Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?»

І. 1. Це запитання, як у апостола часто буває, по суті є рішучим ствердженням. І звідси ми, по-перше, вчимося, що за своєю природою вони всі є духи. Тобто вони не матеріальні істоти, не обтяжені плоттю й кров’ю, як ми. А якщо вони й мають тіла, то не грубі й не земні, як наші, а тоншої речовини, радше подібні до вогню або полум’я, ніж до будь-якого з нижчих елементів. На це, здається, натякають слова псалмоспівця: «Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг» (Пс. 104:4). Як духів, Бог наділив їх розумінням, волею або почуттями (які, по суті, дуже близькі, бо почуття це воля, що проявляється по-різному), і свободою. І чи не є розуміння, воля й свобода тим, без чого дух не може бути духом, якщо не самою сутністю духа?

2. Але хто з дітей людських може збагнути, що таке ангельське розуміння? Хто може уявити, як далеко сягає їхній зір? Він подібний до людського, хоча й не такий самий, але ми так говоримо через бідність людської мови. Ймовірно, їхній погляд сягає не тільки над однією півкулею землі, і не тільки вдесятеро далі, ніж ця земна куля, а може й далі, ніж уся сонячна система. Можливо, він охоплює одним поглядом увесь обсяг творіння. Ми не можемо уявити в їхньому сприйнятті ані недоліку, ані помилки в їхньому розумінні. Але як саме вони користуються своїм розумом? Не слід думати, що вони переходять від однієї істини до іншої тим повільним способом, який ми називаємо міркуванням. Найімовірніше, вони одразу бачать кожну істину, яку подано їхньому розумінню. Вони бачать її з такою певністю і такою виразністю, з якою ми, смертні, бачимо найочевиднішу аксіому. Хто ж тоді може уявити обсяг їхнього знання? Не тільки про природу, властивості та діла Бога, чи то у творінні, чи в Його керуванні світом, але й про обставини людей, їхні вчинки, слова, вдачі, і навіть думки. Бо хоча один лише Бог «знає серця всіх людей» і Йому «відомі всі Його діла» «від початку світу» разом із усіма змінами, що відбуваються, ми не можемо сумніватися, що ангели знають серця тих, кому вони служать найближче. Тим більше ми не можемо сумніватися, що вони знають думки, які з’являються в наших серцях у кожну мить. Що могло би їм у цьому завадити? Не тонка завіса плоті й крови. Хіба вона може зупинити погляд духа? Ні, для духа і найтовстіші мури не є більшою перешкодою, ніж прозоре, легке повітря.

Отже, значно легше й досконаліше, ніж ми читаємо думки людини з її обличчя, ці проникливі істоти читають наші думки так, як вони виникають у серці; бо вони бачать споріднений дух набагато ясніше, ніж ми бачимо тіло. Якщо це здається дивним тому, хто раніше над цим не задумувався, нехай лише подумає: якщо би мій дух вийшов із тіла, хіба не зміг би ангел бачити мої думки навіть без того, щоб я щось вимовив? (якщо припустити, що в духовному світі взагалі вживаються слова). І хіба цей служебний дух не може бачити їх так само ясно й тепер, коли я в тілі? Здається, отже, це — безсумнівна істина (хоча, можливо, рідко помічена), що ангели знають не лише слова й діла, але й думки тих, кому вони служать. І справді, без цього знання вони були би дуже погано пристосовані до виконання багатьох обов’язків свого служіння.

3. І який невимовний ступінь мудрості мусили вони набути, користуючись своїми дивовижними здібностями, протягом більш як шести тисяч років, понад те, чим були наділені від початку. Ми певні, що вони існують так довго, бо вони «співали разом, коли були покладені основи землі». Як безмірно зростала їхня мудрість за такий довгий час. Вона зростала не тільки через те, що вони спостерігали серця й дороги людей у багатьох поколіннях, але й через споглядання Божих діл, Його діл творіння, Його діл керування світом, Його діл благодаті. А понад усе через те, що вони «безперервно дивляться на лице Отця свого, що на небесах».

4. Які ж міри святості, як і мудрості, вони почерпнули з цього невичерпного океану!

Безмежна, бездонна глибінь,

Без краю і без берега!

Чи не з цієї причини їх називають святими ангелами? Яку доброту, яке людинолюбство, яку любов до людей вони почерпнули з тих потоків, що при Його правиці! Таку, що її, мабуть, не перевершить жодна інша, хіба що любов Самого Бога-Спасителя. І вони досі вбирають у себе ще більше любові з цього «Джерела живої води».

5. Такими є знання й мудрість ангелів Божих, як ми довідуємося з Його власних оракулів. Такими є їхня святість і доброта. І так само дивовижна їхня сила. Навіть занепалого ангела натхненний письменник називає «князем влади повітря». Який страшний доказ цієї сили він дав, коли раптово здійняв вихор, що «ударив на чотири кути дому» і в одну мить знищив усіх дітей Йова (Йов 1). Що це було його діло, можна зрозуміти з того, що йому було сказано «тільки на нього самого не простягай своєї руки». А ще страшніший доказ сили бачимо в іншому випадку, якщо припустити (а це не видається неймовірним), що «посланець Господній» був злим ангелом: тоді він уразив смертю сто вісімдесят п’ять тисяч ассирійців за одну ніч, можливо, навіть за одну годину, якщо не за одну мить. Але ще більша сила мусила бути виявлена тим ангелом (чи він був ангелом світла, чи темряви, текст не уточнює), який за одну ніч уразив «усіх первістків Єгипту, і людей, і худоби». Зважаючи на простір Єгипту, на його численність і на незліченну худобу, люди й тварини, що загинули тієї ночі, могли становити кілька мільйонів. А якщо навіть припустити, що це був злий ангел, то хіба добрий ангел не мусить бути так само сильний, і навіть сильніший? Бо кожний добрий ангел, певно, має більше сили, ніж навіть падший архангел. І яку ж силу мусять мати «чотири ангели» з Об’явлення, які були поставлені «держати чотири вітри небесні». Отже, не видається надмірністю припустити, що якби Бог забажав дозволити, будь-який ангел світла міг би порушити орбіти землі й інших планет, і, озброївшись стихіями, розтрощити всю будову природи. Справді, ми не знаємо, де поставити межу силі цих первородних дітей Божих.

6. І хоча ніхто, крім їхнього великого Творця, не є всюдисущим; хоча ніхто, окрім Нього, не може сказати: «Хіба Я не наповнюю небо й землю?» — однак, безперечно, Він надав створеним духам величезну сферу дії (хоча й не безмежну). «Князь перського царства» (згаданий у Дан. 10:13), хоч, імовірно, був злим ангелом, здається, мав сферу дії, і щодо знання, і щодо сили, таку ж широку, як сама та велика імперія. І те саме, а може й більше, ми можемо з повною підставою приписати доброму ангелові, якому він протистояв протягом двадцяти одного дня.

7. Ангели Божі мають велику силу, зокрема, над людським тілом; силу як спричинити, так і усунути біль і хвороби, як умертвити, так і зцілити. Вони досконало знають, з чого ми створені; вони знають усі джерела цього досконалого механізму і, безперечно, з Божого дозволу, можуть торкнутися будь-якої його частини, як щоб зупинити, так і щоб відновити його рух. Про цю силу, навіть у злого ангела, маємо очевидний приклад у випадку з Йовом; якого він «вразив злим гноєм» з голови до ніг. І тоді, без сумніву, він убив би його, якби Бог не зберіг Йову життя. А з іншого боку, про силу ангелів зцілювати маємо яскравий приклад у випадку з Даниїлом. «І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу? І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене, та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі! Будь міцний і будь сильний!» (Дан. 10:17-19). З іншого боку, коли вони отримують наказ згори, то хіба не можуть вони покласти край людському життю? Немає нічого неймовірного в припущенні доктора Парнелла, що ангел сказав пустельникові стосовно смерті дитини: «Для всіх, крім тебе, це був напад судоми: А я був посланий завдати удару.»

З цього великого факту, ймовірно, язичницькі поети і почерпнули своє уявлення про Іриду, яку посилають з неба, щоби вивільняти душі з тіл. І, можливо, раптова смерть багатьох дітей Божих є наслідком служіння ангела.

ІІ. Отже, ангели Божі досконало підготовлені до свого високого служіння. Залишається з’ясувати: як вони виконують своє служіння? Як саме вони служать спадкоємцям спасіння?

1. Я не скажу, що вони взагалі не служать тим, хто через вперте нерозкаяння і невірство позбавляє себе спадщини в Царстві. Цей світ є світом милості, у якому Бог зливає багато милостей навіть на злих і невдячних. І багато з них, імовірно, передаються їм саме через служіння ангелів; особливо, доки в них ще зберігається якась думка про Бога або страх Божий перед очима. Але їхнім улюбленим заняттям, їхнім особливим обов’язком є служити спадкоємцям спасіння: тим, хто вже «спасенні вірою» або, щонайменше, щиро шукає Бога.

2. Хіба не є їхнім першим обов’язком служити нашим душам? Але ми не повинні очікувати, що це служіння буде помітним; у такому вигляді, щоб ми могли чітко відрізнити їхню дію від дії нашого власного розуму. Ми не маємо більше підстав очікувати цього, ніж їхньої появи у видимому вигляді. І без цього вони можуть тисячами способів звертатися до нашого розуміння. Вони можуть допомагати нам у пошуку істини, усувати багато сумнівів і труднощів, проливати світло на те, що було раніше темним і незрозумілим, і утверджувати нас у тій істині, яка веде до побожності. Вони можуть застерегти нас від зла, замаскованого під добро, і показати добро в ясному, яскравому світлі. Вони можуть лагідно схиляти нашу волю приймати добро і втікати від зла. Вони можуть часто пробуджувати наші ліниві почуття, зміцнювати нашу святу надію або синівський страх і допомагати нам з ще більшою ревністю любити Того, Хто перший полюбив нас. Так, вони можуть бути послані Богом для того, щоб виконати всю ту молитву, яку вклала в наші вуста побожна молитва єпископа Кена:

«О, хай Твої ангели, поки я сплю,

Пильнують біля мого ложа;

Нехай вливають любов ангельську,

І кожну браму зла закриють!

Нехай небесну радість принесуть

І розмову думки з думкою ведуть!»

Хоча спосіб цього ми навряд чи зможемо пояснити, поки перебуваємо в тілі.

3. Хіба вони не можуть також служити нам щодо наших тіл різними способами, яких ми наразі не розуміємо? Вони можуть завадити нам потрапити в безліч небезпек, про які ми навіть не підозрюємо, і можуть визволити нас з інших, хоча ми й не знаємо, звідки прийшло спасіння. Скільки разів ми були дивовижно й незбагненно збережені під час раптових і небезпечних падінь! І як часто ми приписували це збереження випадковості або власній мудрості чи силі. Але це не так: саме Бог наказав Своїм ангелам охороняти нас, і вони носили нас на руках своїх. Справді, люди світу завжди приписуватимуть такі визволення випадку або другорядним причинам. Деякі з них, можливо, приписали би збереження Даниїла в ямі з левами саме цьому. Але сам Даниїл пояснює це істинною причиною: «Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів» (Дан. 6:22).

4. Коли важка хвороба, яку вважають невиліковною, раптово й повністю зникає, то цілком імовірно, що це відбулося через служіння ангела. І, можливо, з тієї ж причини якийсь засіб від хвороби незбагненно приходить на думку або самому хворому, або комусь, хто перебуває біля нього, і завдяки цьому хворий повністю зцілюється.

5. Схоже, що так звані «божественні сни» часто можна приписати ангелам. Маємо видатний приклад такого сну, про який розповідає той, кого навряд чи хтось запідозрить в ентузіазмі; адже це був язичник, філософ і імператор — маю на увазі Марка Аврелія Антоніна. У своїх «Медитаціях» він урочисто дякує Богові за те, що той, коли він перебував у Каєті, відкрив йому уві сні засіб, який повністю зцілив його від кривавого проносу, з яким жоден лікар не міг впоратися. І чому би нам не припустити, що Бог передав йому це знання через служіння ангела?

6. І як часто Бог визволяє нас від злих людей через служіння Своїх ангелів, руйнуючи все, що їхня лють, злоба або хитрість задумала проти нас. Вони біля їхнього ложа і біля їхньої стежки, знають усі їхні темні задуми. І багато з них, без сумніву, вони зводять нанівець такими засобами, про які ми й не думаємо. Іноді вони руйнують ці задуми ще на початку. Іноді тоді, коли вони вже дозріли до виконання. І роблять це різними способами, яких ми не помічаємо. Вони можуть зупинити людину на півдорозі, позбавивши відваги або сили. Вони можуть навести слабкість, або обернути людську мудрість на безумство. Іноді вони відкривають приховане в темряві і показують нам пастки, поставлені на нашому шляху. Цими й багатьма іншими способами вони розсікають сіті безбожних на шматки.

7. Інша велика частина їхнього служіння полягає у протидії злим ангелам; які постійно ходять навколо, не лише як рикаючі леви, шукаючи, кого би пожерти, але, ще небезпечніше, як ангели світла, намагаючись обманути. А скільки ж їх! Хіба їх не стільки, скільки зірок на небі? Яка величезна їхня хитрість! Зріла завдяки досвіду понад шести тисяч років. Яка велика їхня сила! Лише трохи менша за силу ангелів Божих. Найсильніші з людей є немов сарана перед ними. І яку перевагу вони мають над нами через одну лише обставину, що вони невидимі! Ми не маємо ні сили, щоб протистояти їхній атаці, ні вміння, щоб уникнути її. Але милосердний Господь не віддав нас на волю ворогів наших: «Його очі», тобто Його святі ангели, «оглядають всю землю». І якби наші очі були відкриті, ми би побачили, що «тих, хто за нас, більше, ніж тих, хто проти нас». Ми б побачили: «Конвой супроводжує нас, служебне військо невидимих друзів».

І щоразу, коли ті нападають на нас, на душу чи на тіло, то ці здатні, охочі, готові захистити нас; адже вони принаймні настільки ж сильні, настільки ж мудрі й настільки ж пильні. І хто може заподіяти нам шкоду, коли ми маємо армії ангелів і Бога ангелів на нашому боці?

8. І ще одне загальне спостереження: яку би допомогу Бог не давав людям через людей, то таку саму, а часто і більшу, Він дає їм через ангелів. Чи дарує Він нам через людей світло в темряві, радість у скорботі, порятунок у небезпеці, полегшення й зцілення під час хвороби або болю? Немає сумніву, що Він часто передає ті ж самі благословення через служіння ангелів: не так відчутно, звісно, але так само ефективно; хоча посланці й невидимі. Чи визволяє Він нас часто через людей від насильства й підступності ворогів? Багато разів Він робить те саме через тих невидимих служителів. Вони замикають пащі людських левів, так що ті не мають влади зашкодити нам. І часто вони разом з нашими людськими друзями (хоча ні вони, ні ми цього не усвідомлюємо) надають їм мудрість, мужність або силу, без яких усі їхні зусилля для нас були би марними. Так таємно вони служать у безлічі ситуацій спадкоємцям спасіння, тоді як ми чуємо лише голоси людей і бачимо довкола себе лише людей.

9. Але хіба не вчить Писання: «Допомога, що здійснюється на землі, це Бог її чинить»? Безперечно, це так. І Він здатний чинити її Своєю безпосередньою силою. Він не потребує жодних знарядь ані на небі, ані на землі. Йому не потрібні ані ангели, ані люди, щоби виконати весь Свій задум. Але не в Його волі діяти саме так. Він ніколи не діяв так; і ми можемо з повною підставою припустити, що ніколи й не буде. Він завжди діяв через такі знаряддя, як Йому до вподоби. Але при цьому вся слава за виконану справу належить Йому, ніби Він зробив її без жодних засобів. Яку би допомогу ми не отримали, через ангелів чи людей, це є справа Божа не менш, ніж якби Він Сам простягнув Своє могутнє рамено і вчинив її без будь-яких посередників. Але від самого початку світу Він використовував їх: у всі епохи Він діяв через служіння як людей, так і ангелів. І саме в цьому особливо проявляється «багатогранна премудрість Божа в Церкві». Тим часом Йому належить та сама слава, як і тоді, коли би Він діяв без жодних знарядь.

10. Головна причина, чому Бог зволив допомагати людям через людей, а не безпосередньо, то це, безперечно, те, щоб через ці взаємні добрі вчинки ми більше полюбили одне одного, задля зростання нашого щастя як у часі, так і у вічності. І хіба не з тієї самої причини Бог зволив доручити ангелам опіку над нами, а саме, щоб і ми, і вони стали ближчими один до одного; щоб через зростання нашої любові й вдячності до них ми отримали відповідне зростання радості, коли зустрінемося в Царстві Отця нашого. Тим часом, хоч ми й не маємо поклонятись їм (бо поклоніння належить лише нашому спільному Творцеві), ми можемо «вельми шанувати їх за діла їхні». І ми можемо наслідувати їх у всій святості, уподібнюючи своє життя до молитви, якої навчив нас Сам Господь: прагнучи чинити Його волю на землі, як ангели чинять її на небесах.

Я не можу завершити цю проповідь краще, ніж тими дивовижними словами з колекти нашої Церкви:

«О вічний Боже, що в дивний спосіб встановив і впорядкував служіння ангелів і людей, даруй, щоб, як святі ангели завжди служать Тобі на небі, так за Твоїм велінням вони допомагали й захищали нас на землі, через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь».