Проповідь 64 - Нове Творіння

Ілюстрація до Sermon 64 - The New Creation

1785

Проповіді Джона Веслі – Проповідь 64

Нове Творіння

«Ось нове все творю!» (Об’явлення 21:5).

  1. Яка цікава картина тут відкривається перед нами! Вона дуже далека від того, що підказують наші природні уявлення. У язичницькому світі ніколи не було навіть найменшого натяку на те, що тут відкрито. Не тільки сучасні, варварські й нецивілізовані язичники не мають про це жодного уявлення, але це було так само невідоме й витонченим, освіченим язичникам давньої Греції та Риму. І майже так само мало про це думає або розуміє більшість християн. Я маю на увазі не лише тих, хто є християнами тільки за назвою, має форму побожності без сили, але навіть тих, хто певною мірою боїться Бога й намагається чинити праведність.

  2. Слід визнати, що після всіх досліджень, які ми можемо зробити, наше знання великої істини, поданої в цих словах, усе ж дуже мале й недосконале. Оскільки це питання чистого об’явлення, яке не можна осягнути самими природними здібностями, ми не здатні глибоко в нього проникнути або скласти про нього належне уявлення. Але для тих, хто бодай трохи скуштував сил майбутнього віку, може бути підбадьоренням іти настільки далеко, наскільки можемо, тлумачачи Писання Писанням і тримаючись аналогії віри.

  3. Апостол, який у видінні побачив те, що Бог йому відкрив, каже в першому вірші цього розділу: «І я побачив небо нове й нову землю». А далі додає (Об. 21:5): «І сказав Той, Хто сидить на престолі» (я вірю, це єдині слова, про які сказано, що Він промовив упродовж усієї книги): «Ось нове все творю!»

  4. Багато тлумачів мають дивну думку, ніби це стосується лише теперішнього стану речей. Вони серйозно твердять, що ці слова треба віднести до «квітучого» стану Церкви, який настав після язичницьких гонінь. Дехто навіть вважає, що все, що апостол говорить про «небо нове й нову землю», здійснилося тоді, коли Костянтин Великий почав щедро давати християнам багатства й почесті. Але який це жалюгідний спосіб звести нанівець Божий задум щодо всього великого ланцюга подій, пов’язаних із Його Церквою, і навіть із усім людством, від часу, коли Іван був на Патмосі, аж до кінця світу. Та й це ще не все. Лінія цього пророцтва сягає далі. Вона не завершується теперішнім світом, а показує те, що станеться тоді, коли цього світу вже не буде.

  5. Так говорить Творець і Правитель всесвіту: «Ось нове все творю!», тобто все, що входить у слова апостола: «Небо нове й нова земля». Про «нове небо» варто зауважити, що в Бутті (Бут. 1) первісне слово стоїть у множині. І справді, Писання зазвичай говорить не «небо», а «небеса». Тому давні юдейські письменники часто рахували три неба, і з цим узгоджується те, що апостол Павло говорить про себе, що був «захоплений до третього неба». Саме це «третє небо» зазвичай вважають найближчим місцем Божої присутності, наскільки взагалі можна говорити про «місце перебування» для Його всюдисущого Духа, Який пронизує і наповнює весь всесвіт. Там (якщо говорити по-людському) Господь сидить на Своєму престолі, оточений ангелами й архангелами та всіма Своїми служителями.

  6. Ми не можемо думати, що це небо зазнає якоїсь зміни, так само як і Його Великий Мешканець. Цей палац Всевишнього був тим самим від споконвіків і буде таким самим на віки вічні. Змінам підлягають лише нижчі небеса, і найвище з них зазвичай називають зоряним небом. Воно, як пише святий Петро, «збережене для вогню на день суду й погибелі безбожних людей». У той день, «будучи у вогні», воно спершу «зморщиться, як пергаментний сувій», потім «розпуститься і промине з великим шумом», і нарешті «втече від обличчя Того, Хто сидить на престолі, і не знайдеться для нього місця».

  7. У той самий час «зорі спадуть із неба», і той прихований зв’язок, що від заснування світу тримав їх у різних орбітах, буде розірваний. А нижче, підмісячне небо разом з елементами (тобто началами, з яких воно складається) «розпечені, рунуть», тоді як «земля та діла, що на ній, погорять». Але це стане лише вступом до значно благороднішого стану речей, такого, який людині ще й на думку не спадало уявити. Після всезагального знищення настане всезагальне відновлення. Бо, як каже апостол, «ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Пет. 3:7 і далі).

  8. Без сумніву, у зоряному небі, коли воно буде створене наново, буде одна важлива відмінність: там не буде палаючих зір і не буде комет. Чи ці страшні, незвичні тіла є напів сформованими планетами в хаотичному стані (я кажу це, припускаючи множинність світів), чи це тіла, що вже зазнали свого загального спалення, у новому небі їм не буде місця. Там у всьому буде точний порядок і гармонія. Може бути й багато інших відмінностей між теперішнім небом і тим, яке буде після оновлення, але це понад наше розуміння. Вічність розкриє нам їх.

  9. Нам легше уявити зміни, які стануться в нижчому небі, тобто в області повітря. Воно вже не буде розбурхане ураганами, не буде стривожене лютими бурями чи руйнівними вітрами. У ньому вже не буде місця згубним або страхітливим метеорам. Ми вже не матимемо нагоди казати:

Там, мов сурма, голосно й сильно,

Твій грім трясе наш край

Коли червоні блискавиці майорять

Прапорами Твого війська!

Ні, тоді все буде світле, ясне й спокійне, живий образ вічного дня.

  1. Усі елементи (у звичному значенні цього слова, тобто як начала, з яких складені всі природні істоти) справді стануть новими. Їхня природа лишиться та сама, але їхні якості будуть цілковито змінені. Тепер вогонь є загальним руйнівником усього під сонцем. Він розкладає все, що потрапляє в сферу його дії, і ніби зводить це до первісних часток. Але коли він виконає свою останню велику службу, тобто знищить небо й землю (чи ви розумієте під цим одну систему, чи всю будову всесвіту, для великого Творця різниця між одним і мільйонами світів не є перешкодою), тоді руйнування, які чинить вогонь, назавжди припиняться. Він більше не буде знищувати й споживати. Він втратить силу палити, яку має лише в теперішньому стані речей, і в нових небесах та новій землі буде таким же нешкідливим, як він є тепер у тілах людей та інших тварин, а також у речовині дерев і квітів. У всіх них (як показують недавні досліди) містяться великі кількості ефірного вогню, або ж він навіть може бути істотною складовою частиною кожної матеріальної істоти під сонцем. Але, ймовірно, вогонь збереже свою живильну силу, хоч і буде позбавлений сили знищувати.

  2. Уже було сказано, що спокійне й лагідне повітря більше не буде стривожене бурями та вихорами. Не буде й метеорів із їхнім страхітливим сяйвом, які лякають бідних дітей людських. Чи не можемо ми додати (хоч спершу це може здатися парадоксом), що не буде більше дощу? Звернімо увагу, що в раю дощу не було. Мойсей особливо згадує це (Бут. 2:5, 6): «Дощу Господь Бог не давав…І пара з землі підіймалась», яка тоді, покриваючи води, «напувала всю землю» вологою, достатньою для всіх потреб рослинності. Ми маємо підстави вірити, що так буде і тоді, коли рай буде відновлений. Отже, не буде більше хмар і туманів, а буде один ясний день. Тим більше не буде отруйних випарів або морових подувів. Не буде сірокко в Італії, не буде висушуючих чи задушливих вітрів в Аравії, не буде різких північно-східних вітрів у нашій країні,

Що ламають пишні коси отих гарних дерев;

а лише приємні, цілющі віяння,

Що обвивають землю духмяними крилами.

  1. Коли все стане новим, стихія води зазнає великої зміни. Вода в усіх частинах світу буде прозора та чиста від усяких неприємних або шкідливих домішок. Вона підніматиметься тут і там у кришталевих джерелах, щоб освіжати й прикрашати землю «рідким плином дзюркотливого потоку». Бо, без сумніву, як у раю були, так і там будуть різні ріки, що спокійно текти­муть на користь і для втіхи і людині, і звірові. Але натхненний автор виразно сказав: «і моря вже не було» (Об. 21:1.). Ми маємо підстави вірити, що на початку світу, коли Бог сказав: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний» (Бут. 1:9), суходіл простягся поверх води й покрив її з усіх боків. Так, здається, було доти, доки, для всезагального потопу, який Бог постановив навести на землю, «відчинилися вікна небесні, і розірвалися джерела великої безодні». Але тоді море повернеться у свої первісні межі й більше не з’явиться на поверхні землі. Бо потреби в морі вже не буде. Або, як припускає давній поет, «Omnis feret omnia tellus», тобто кожна частина землі сама даватиме все, що потрібно її мешканцям. Або ж усе людство зможе здобувати плоди всієї землі значно легшим і швидшим способом перенесення. Бо всі мешканці землі, як каже наш Господь, тоді будуть «isaggeloi», тобто рівні ангелам, подібні до них у швидкості й у силі, так що зможуть швидко, як думка, переносити себе або все потрібне з одного боку земної кулі на інший.

  2. Здається, земля зазнає ще більшої зміни, ніж навіть повітря й вода. Але не так, щоб я міг повірити в дивовижне твердження Якова Бемена, за яке багато хто так завзято сперечається, ніби сама земля разом з усіма її прикрасами та всіма, хто на ній живе, тоді стане прозорою, як скло. Я не знаходжу для цього жодних підстав ні в Писанні, ні в здоровому глузді. Передусім, не в Писанні. Я не знаю жодного місця в Старому чи Новому Заповіті, яке би стверджувало щось подібне. Певна річ, цього не можна вивести й з того місця в Об’явленні (Об. 4:6): «І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне». І все ж, якщо я не помиляюся, це головне, якщо не єдине місце Писання, яке наводили на користь цієї думки. Так само я не бачу, щоб це можна було логічно підтвердити. Дехто палко стверджував, що все було би набагато красивіше, якби стало повністю прозорим. Але я цього не розумію, і радше думаю протилежне. Уявіть, що кожна частина людського тіла стала б прозорою, як кришталь. Чи виглядало би воно красивіше, ніж тепер? Ні, радше це справило би на нас надто сильне і неприємне враження. Поверхня тіла, і особливо «людське обличчя божественне», без сумніву, є одним із найкрасивіших творінь під небом. Але якби ви могли дивитися крізь рожеву щоку, гладкий світлий лоб або підняте лоно і виразно бачити все, що всередині, ви відвернулися би від цього з огидою й жахом.

  3. Далі розгляньмо можливі зміни, які тоді стануться із землею. Вона вже не буде скута лютим холодом і не буде випалена надмірною спекою. Натомість матиме таку температуру, яка найкраще сприятиме її плодючості. Якщо Бог колись, щоб покарати мешканців землі, наказав Своїм ангелам відхилити цю земну кулю від її положення, і цим спричинив лютий холод в одній частині та люту спеку в іншій, то тоді, без сумніву, Він накаже повернути її до первісного положення. І так настане остаточний кінець, з одного боку, палючій спеці, що робить деякі частини землі ледве придатними для життя, а з другого боку лютому північному холоду та вічному морозу.

  4. І тоді в її власному лоні вже не буде жодних начал, що суперечать одне одному або ведуть до руйнування. У ній не буде тих бурхливих судом у її нутрощах. Вона більше не буде струшувана чи розривана стрімкою силою землетрусів, і тому не потребуватиме ні Везувію, ні Етни, ні будь-яких палаючих гір, щоб стримувати їх. Не буде більше жахливих скель чи страшних урвищ. Не буде диких пустель або безплідних пісків. Не буде непрохідних болот і неврожайних трясовин, які поглинають необачного мандрівника. На поверхні землі, без сумніву, будуть нерівності, які будуть не плямами, а прикрасами. Бо хоча я і не кажу, що земля отримала цю різноманітність від неба для того, щоб приносити втіху тим, хто живе то на пагорбі, то в долині, усе ж я не можу думати, що лагідно піднесені пагорби є якоюсь вадою. Радше вони будуть прикрасою новоствореної землі. І, без сумніву, ми тоді також матимемо нагоду сказати:

Ось як дивовижно Він убирає

Поля в бадьорий зелений колір!

Тисячу трав Його рука являє,

І тисячу квітів між ними сяє!

  1. Яким же буде загальний плід землі? Не терни, не брижі чи будяки, не непотрібне або смердюче зілля, не отруйні, шкідливі чи неприємні рослини. Натомість усе, що виростатиме, буде корисним у той чи інший спосіб, або для нашої користи, або для нашої втіхи. Це так далеко перевищує все, що тепер може уявити навіть найжвавіша уява.

Тоді ми вже не будемо шкодувати за втратою земного раю і не будемо зітхати над тим майстерно складеним описом великого поета:

Тоді ця гора

Раю силою хвиль буде зрушена

Зі свого місця, штовхана рогатим потоком,

І вся її зелень буде сплюндрована, і дерева понесуться,

Униз великою рікою до відкритої затоки,

І там пустить корінь, острів солоний і голий!

Бо вся земля тоді буде ще прекраснішим раєм, ніж той, який Адам будь-коли бачив.

  1. Такий буде стан нової землі, якщо говорити про її нижчі, неживі частини. Але хоч би якою великою була ця зміна, вона мала в порівнянні з тим, що тоді станеться з усім живим творінням. Саме в живій природі найвиразніше видно жалюгідні наслідки Адамового відступництва. Усе, що має життя, від левіятана до найменшого кліща, стало підлеглим марноті, якої неживі створіння не знають. Воно підпало під владу того лютого чудовиська, смерті, переможця всього, що дихає. Разом із нею прийшов і її передвісник, біль, у незліченних видах, хоча «Бог не створив смерті і не має задоволення в смерті жодної живої істоти». Скільки мільйонів створінь у морі, в повітрі та на землі тепер можуть зберегти своє життя лише так, що віднімають життя в інших, роздирають їх і пожирають, навіть тоді, коли ті невинні, беззахисні не чинять опору. Яка це тяжка доля для багатьох істот, які, хоч і здаються малими, є дітьми одного спільного Отця і творіннями того самого Бога любові. Можна думати, що не тільки дві третини, але майже все тваринне творіння змушене винищувати інших, щоб вижити. Але так не буде завжди. Той, Хто сидить на престолі, скоро змінить лице всього і покаже всім Своїм створінням, що «Його милість над усіма Його ділами». Теперішній жахливий порядок речей скоро скінчиться. На новій землі жодне створіння не вбиватиме, не шкодитиме і не завдаватиме болю іншому. Скорпіон не матиме отруйного жала, гадюка не матиме отруйних зубів. Лев не матиме кігтів, щоб роздирати ягня, і не матиме зубів, щоб дробити його тіло й кості. Так, жоден звір, птах чи риба не матимуть схильності шкодити іншому, бо жорстокість відійде, а дикість і лютість будуть забуті. Тому насильства вже не буде чути, і не буде видно спустошення чи руїни на лиці землі. І тоді «замешкає вовк із вівцею» (ці слова можна розуміти буквально так само, як і образно), «і буде лежати пантера з козлям». «Не вчинять лихого та шкоди не зроблять» ніде і ніколи, від сходу сонця до його заходу.

  2. Але найвеличнішою з усіх буде зміна, яка тоді станеться з бідними, грішними й нещасними дітьми людськими. Вони впали і з більшої висоти, і в глибшу безодню, ніж будь-яка інша частина творіння. «І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними». (Об. 21:3-4.) Звідси постане стан чистої святості й щастя, набагато вищий за той, який Адам мав у раю. Апостол описує це так: «4 і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» Це означає, що не буде ні смерті, ні болю чи недуг, які ведуть до неї. Не буде журби за друзями і не буде болісних розлук. Не буде смутку і не буде крику. Але визволення буде ще більш повним, бо не буде більше гріха. І, щоб увінчати все, буде глибоке, близьке й безперервне єднання з Богом. Буде постійне спілкування з Отцем і Його Сином Ісусом Христом через Духа. Буде безнастанне насолодження Триєдиним Богом і всіма створіннями в Ньому!

_

_

Редакція Дженнет Дескальцо з поправками Раяна Денкера та Джорджа Лайонза для Центру прикладної теології Веслі.

Авторське право 1999 року належить Центру прикладної теології Веслі. Текст може вільно використовуватись у особистих або наукових цілях або дублюватись на інших веб-сайтах за умови збереження цього повідомлення. Використання цього матеріалу в комерційних цілях будь-якого виду суворо заборонено без прямого дозволу Центру Веслі при Університеті Назарянина на північному заході, Нампа, Айдахо 83686. Для отримання дозволу зверніться до вебмайстра.