Проповідь 50 - Використання грошей

17 лютого 1744

Проповіді Джона Веслі – Проповідь 50

Використання грошей

«І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель» (Луки 16:9).

1. Після того як наш Господь завершив прекрасну притчу про Блудного Сина, яку Він розповів тим, хто нарікав на Його прийняття митників і грішників, Він додає ще одну притчу іншого характеру, звернену вже до дітей Божих. «Оповів же Він й учням Своїм», а не стільки книжникам і фарисеям, до яких говорив раніше: «Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити» (Лк. 16:1–2). Описавши спосіб, яким недобросовісний управитель готувався до дня скрути, Господь додає: «пан похвалив управителя цього невірного», тобто в тому сенсі, що він вчасно подумав про майбутнє. І далі звучить важливе зауваження: «Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла» (Лк. 16:8). Ті, хто не шукає нічого, крім цього світу, «мудріші» не в абсолютному сенсі, бо самі по собі вони є найбільшими безумцями, але «у своєму роді», по-своєму: вони послідовніші у вчинках, вірніші власним принципам, стійкіше йдуть до своєї мети, ніж «діти світла», тобто ті, хто бачать «світло слави Божої в обличчі Ісуса Христа». Далі йдуть слова: «І Я», єдиний Син Божий, Творець, Господь і Владика неба і землі та всього, що в них є, Суддя всіх, перед Яким ви маєте «дати звіт про ваше управління», коли ви «вже не будете управителями», «кажу вам»: навчіться в цьому у несправедливого управителя і скористайтеся «неправедним багатством» (мамоном) розумно й завчасно, щоб здобути собі друзів, тобто робіть добро й допомагайте людям тим, що маєте. «Маммон» означає багатство або гроші. Його названо «неправедним багатством», бо часто його здобувають неправедно, а навіть те, що здобуте чесно, зазвичай використовують неправильно. Тому «набувайте друзів собі» через нього, чинячи якнайбільше добра, особливо для дітей Божих, «щоб, коли проминеться воно», тобто коли повернетеся в порох і у вас уже не буде місця під сонцем, ті з них, хто пішов перед вами, «прийняли вас» і зустріли у «вічних оселях».

2. Тут наш Господь звертає увагу на важливу рису християнської мудрості: як правильно користуватися грошима. Про це люди цього світу часто говорять, але ті, кого Бог покликав із цього світу, нерідко ставляться до цього питання поверхнево. Вони не завжди розуміють, як уживати цей дар так, щоб він приносив найбільшу користь. А між тим сама поява грошей у світі є прикладом мудрого та доброго Божого провидіння. Та попри це поети, оратори й філософи майже в усі часи й у багатьох народах таврували гроші як найбільше зло, як силу, що руйнує чесноти, і як отруту для людського суспільства. Тому так часто повторюють думку на кшталт: «невинне залізо, а ще небезпечніше золото», і навіть скаржаться, що багатство нібито саме штовхає людей до зла. Один відомий автор доходить аж до того, що радить своїм співвітчизникам: якщо вони хочуть позбутися пороків, нехай «викинуть усі свої гроші в море», бо, мовляв, це «матеріал найбільшого зла».

Чи є в цьому щось справді серйозне? Чи є в таких словах хоч якийсь здоровий глузд? Звісно, ні. Бо хай би яким зіпсованим був світ, хіба в цьому винні золото чи срібло? Ми знаємо, що «любов до грошей є корінь усякого зла», але не самі гроші. Проблема не в грошах, а в тому, як людина ними користується. Так, ними можна зловживати, але хіба існує щось таке, чим неможливо зловживати? Водночас ними можна користуватися і правильно. Вони служать не лише найгіршим намірам, а й найкращим. Вони приносять велику користь цивілізованим народам у щоденних справах, бо є найзручнішим засобом для ведення будь-якої справи, а якщо користуватися ними з християнською мудрістю, то і для творення добра. Правда, якби люди жили свято, або якби всі «були сповнені Святим Духом» і, як перші християни в Єрусалимі, «ніхто не вважав своїм того, що мав», а ділилися «кожному за потребою», тоді гроші були би не потрібні, так само як вони не потрібні мешканцям неба. Але в теперішньому стані людства гроші є Божим даром, який може служити благородним цілям. У руках Божих дітей це хліб для голодних, вода для спраглих, одяг для бідних. Завдяки ним ви можете дати притулок мандрівникові й чужинцеві. Завдяки ним ви можете стати підтримкою для вдови і опорою для сироти. Вони можуть захистити пригнобленого, допомогти хворому одужати, полегшити страждання знедоленого. Вони можуть стати очима для сліпого і ногами для каліки, а інколи навіть вирвати людину з пащі смерті.

3. Тому для всіх, хто боїться Бога, надзвичайно важливо розуміти, як правильно користуватися цим цінним даром, щоб навчитися якнайкраще досягати через нього цих благородних цілей. І, можливо, всі потрібні настанови можна звести до трьох простих правил: якщо ви будете їх точно дотримуватися, то справді будете вірними управителями «багатства неправедного».

I. 1. Перше з цих правил (хто слухає, нехай зрозуміє): «Заробляйте все, що можете». Тут ви можете говорити, як діти цього світу, і зустріти їх на їхньому ж ґрунті. І це справді ваш обов’язок: ви маєте заробляти стільки, скільки можете, але не «переплачуючи» за гроші, тобто не здобуваючи їх надто дорогою ціною. Але це, звісно, не означає, що ви повинні заробляти ціною життя або, по суті, ціною власного здоров’я. Жоден прибуток не має спонукати вас братися за таку роботу чи таку працю, яка через надмірну важкість або тривалість руйнує ваш організм.

Ви не повинні починати або продовжувати справу, яка забирає у вас потрібний час на їжу й сон, як цього вимагає ваша природа. І тут є важлива різниця. Деякі заняття самі по собі є відверто шкідливими, наприклад ті, де ви постійно маєте справу з миш’яком чи іншими отруйними речовинами, або вдихаєте повітря, насичене випарами розплавленого свинцю, що зрештою підточує навіть найміцніше здоров’я. Інші заняття можуть бути небезпечними не для всіх, а передусім для людей зі слабшим здоров’ям, наприклад тривале писання, особливо коли ви сидите в незручній позі, здавлюєте живіт або постійно напружуєте тіло. Але яке би це заняття не було, якщо розум або досвід показують, що воно підточує здоров’я чи сили, ви не повинні на нього погоджуватися, бо «життя важливіше за їжу, і тіло важливіше за одяг». І якщо ви вже втягнулися в таку діяльність, вам слід якнайшвидше перейти на іншу, яка, хай і принесе менший прибуток, зате не шкодитиме вашому здоров’ю.

2. По-друге, ви маєте заробляти все, що можете, але так, щоб не шкодити розуму так само, як ви не шкодите тілу. Розум теж треба берегти, і за будь-яких обставин зберігати тверезий, здоровий глузд. Тому ви не можете братися за справи, які є гріховними, які суперечать Божому закону або законам вашої країни. До таких належать і всі способи обману з податками, бо обкрадати державу не менш гріховно, ніж красти у звичайних людей. Влада має право на свої податки так само, як ви маєте право на свій дім і одяг.

Є й інші заняття, які самі по собі можуть бути невинними, але їх практично неможливо вести без того, щоб не ламати совість. Наприклад, коли в цій сфері ви не зможете заробляти чесно, якщо не почнете брехати, обманювати або робити те, що ваша совість не приймає. Від таких занять теж слід відмовлятися, хоч би який прибуток вони обіцяли, бо, заробляючи гроші, ви не маєте права втратити душу. А буває й так, що певна справа взагалі не є гріховною і для багатьох проходить без шкоди, але саме вам вона може стати небезпечною. Вона може втягнути вас у товариство, яке руйнує душу, і ви помітите, що не можете відділити саму роботу від цього впливу. Або у вашому внутрішньому устрої є така особливість, що те, що для інших безпечно, для вас стає згубним. Тому я переконаний, що через багато експериментів я не зміг би вивчати, до будь-якої міри досконалості, математику, арифметику або алгебру, не ставши деїстом, якщо не атеїстом: і все ж інші можуть вивчати їх усе своє життя без будь-яких незручностей. Отже, ніхто не може вирішити за іншого; але кожен повинен судити сам за себе і уникати того, що, на його особисту думку, шкодить його душі.

3. По-третє, ви маєте заробляти все, що можете, не завдаючи шкоди ближньому. Але цього не буде, якщо ви справді любите ближнього, як себе. Ви не можете, люблячи так, шкодити комусь у його майні. Ви не маєте права збагачуватися за рахунок чужих земель, будинків або власності через азартні ігри, непомірні борги (через ліки, суди чи з інших причин), або через вимагання чи прийняття таких відсотків, які навіть закони країни забороняють. Тому відкиньте будь-яке лихварство. Яку б вигоду воно не обіцяло, кожна неупереджена людина бачить, що шкоди від нього значно більше. Та навіть якби це було не так, ви все одно не маєте права робити зло, щоб нібито вийшло добро. Так само, з братньої любові, ви не повинні продавати товари нижче за справедливу ринкову ціну лише для того, щоб зламати справу сусіда і підняти власну. Тим більше ви не повинні переманювати його слуг чи робітників, без яких він не може обійтися. Ніхто не збагатиться, поглинаючи майно ближнього, і не уникне за це Божого осуду!

4. Ви також не можете заробляти, завдаючи шкоди тілу ближнього. Тому вам не слід продавати те, що може підривати здоров’я. Один із прикладів це алкоголь, зокрема міцні напої. Так, інколи вони можуть бути корисними як ліки, у певних медичних випадках. Але насправді така потреба трапляється рідко, якщо лікування ведуть розумно й обережно. Тож ті, хто виготовляє і продає це лише для медичних потреб, можуть мати спокійне сумління. Та питання в іншому: скільки є людей, які справді продають це тільки з такою метою. Їх надзвичайно мало. А ті, хто продає алкоголь звичайним способом, усім підряд і без розбору, фактично поширюють те, що руйнує здоров’я, сім’ї й життя. Вони наживаються на чужій біді, а часто і на чужій загибелі. І тоді постає ще одне питання: яка ціна такого зиску. Хіба це не прибуток, змішаний із людськими сльозами, зламаними долями і зруйнованими душами. Навряд чи комусь варто заздрити їхнім багатствам або розкошам, бо над таким добробутом лежить тінь Божого суду. Ви, хто будує свій достаток на людській погибелі, не маєте підстав сподіватися, що цей достаток стане твердою спадщиною для ваших нащадків. Є Бог на небі, і Він бачить. Тому неправедний зиск не встоїть, а пам’ять про таке життя згасне разом із тим, хто його обрав.

5. І хіба ви не стаєте, хоч і меншою мірою, співучасниками того самого гріха, коли ви, будучи лікарем або аптекарем, ризикуєте чужим життям чи здоров’ям заради власного зиску? Йдеться про тих, хто свідомо затягує лікування, хоча міг би допомогти швидше. Хто продовжує біль або хворобу не тому, що так треба, а щоб довше отримувати гроші. Хто тягне з людини кошти, ніби лікує тіло, а насправді полює на її майно. Чи можете ви бути чистими перед Богом, якщо не робите всього можливого, щоб якнайшвидше полегшити хворобу, зняти біль і повернути людині здоров’я? Не можете. Бо тоді видно, що ви не любите ближнього як себе і не ставитеся до інших так, як хотіли б, щоб ставилися до вас.

6. Це прибуток, здобутий нечесно. Так само є з будь-яким заробітком, який ви отримуєте ціною шкоди для душі ближнього, наприклад, коли ви прямо або опосередковано підштовхуєте його до розпусти чи пияцтва. І цього не може робити ніхто, хто має бодай якийсь страх Божий і щире бажання догодити Богові. Саме над цим мають серйозно замислитися всі, хто має справу з тавернами, їдальнями, операми, театрами або будь-якими іншими місцями публічних розваг. Якщо такі місця справді приносять людям духовну користь, ви невинні: ваша праця добра, і ваш прибуток чистий. Але якщо ці розваги є гріховними самі по собі, або зазвичай ведуть людей до різних гріхів, тоді, боюся, вам доведеться дати дуже тяжкий звіт. Остерігайтеся, щоб у той день Бог не сказав вам: «Вони загинули у своєму беззаконні, а їхня кров на ваших руках».

7. Дотримуючись цих застережень і меж, для всіх, хто займається світськими справами, залишається обов’язковим перше й головне правило християнської мудрості щодо грошей: «Заробляйте все, що можете». Заробляйте все, що можете, чесною працею. Працюйте в своєму покликанні максимально старанно. Не марнуйте часу. Якщо ви правильно розумієте себе і свої стосунки з Богом та людьми, ви знаєте, що насправді зайвого часу не буває. Якщо ви добре розумієте своє покликання, у вас не буде годин, які «висять порожніми». Кожна справа дає достатньо роботи на кожен день і на кожну годину. А якщо ви беретеся за неї всерйоз, вона не залишить вам простору для дурних і непотрібних розваг, бо у вас завжди буде щось важливіше і корисніше. Тому, якщо у ваших руках є робота, робіть її всією силою. Робіть її без зволікань, не відкладаючи того, що можете зробити сьогодні. Робіть її якнайкраще. Не працюйте мляво і неуважно. Вкладайте в справу всю енергію. Не шкодуйте зусиль. Нехай у вас не буде нічого «аби як», наполовину чи недбало зробленого.

8. Заробляйте все, що можете, розумно, використовуючи всі знання й розсуд, які Бог вам дав. Дивно бачити, як мало людей так чинять, як часто вони йдуть тим самим бездумним шляхом, яким ішли їхні предки. Але те, як роблять люди, що не знають Бога, не є для вас мірилом. Для християнина соромно не вдосконалювати своєї праці порівняно з тим, як це робили його попередники. Тому ви повинні постійно вчитися, беручи уроки з досвіду інших або з власного досвіду, з читання і роздумів, щоб щодня робити свою справу краще, ніж учора. І пильнуйте, щоб ви не лише вчилися, а й застосовували вивчене, використовуючи кожну нагоду якнайкраще, яка є у ваших руках.

II. 1. Коли ви заробляєте все, що можете, чесно й мудро, тоді друге правило християнської розсудливості таке: «Економте все, що можете». Не марнуйте цього цінного дару, ніби кидаєте його в море. Залиште таку безглузду поведінку язичникам. Не витрачайте гроші на пусті, непотрібні речі, бо це те саме, що просто викидати їх. І також не витрачайте їх тільки для того, щоб потурати своїм тілесним бажанням, ганятися за тим, що приваблює очі, або жити «на показ».

2. Не витрачайте жодної частини цього цінного дару просто для задоволення бажань тіла, отримуючи насолоду від чуттів будь-яким чином, зокрема, збільшуючи задоволення від їжі. Я не маю на увазі лише уникати обжерливості та пияцтва: чесний язичник також засудив би це. Але є також такий регулярний, шанований вид чуттєвості, елегантного епікурейства, яке не руйнує шлунок одразу і не шкодить розуму (принаймні помітно). І все ж, це не можна підтримувати без значних витрат. Позбудьтеся всіх цих витрат! Не намагайтеся отримувати задоволення від вишуканості та різноманіття, будьте задоволені тим, що природою вимагається.

3. Не витрачайте жодної частини цього цінного дару лише для того, щоб задовольнити бажання ока через надмірний або дорогий одяг чи непотрібні прикраси. Не витрачайте його на розкішне оздоблення вашого дому; на надмірні чи дорогі меблі; на коштовні картини, книги, золоті речі; на елегантні, але не потрібні сади. Нехай ваші сусіди, які не знають нічого кращого, роблять це: «Нехай мертві ховають своїх мертвих». Але що «тобі до цього», — каже наш Господь: «Іди за Мною». Ви готові? Тоді ви здатні це зробити.

4. Не витрачайте нічого для того, щоб жити «на показ», для того, щоб здобути захоплення чи похвалу від людей. Цей мотив витрат часто переплітається з попередніми. Люди витрачають на їжу, одяг, меблі не лише для того, щоб задовольнити свої апетити або задовольнити око, уяву, та своє марнославство. «Поки ти робиш добро собі, люди говоритимуть про тебе добре». Поки ти «одягнений у пурпур і розкішне вбрання і щодня смачно їси», безсумнівно, багато хто буде захоплюватися твоєю елегантністю, твоєю щедрістю та гостинністю. Але не купуйте їхні похвали так дорого. Краще будьте задоволені честю, яка приходить від Бога.

5. Хто став би витрачати гроші на такі бажання, якби ви ясно розуміли, що кожне «потурання» тільки розпалює їх ще більше? Це видно з досвіду: чим більше ви собі дозволяєте, тим сильнішими вони стають. Коли ви витрачаєте на ласощі чи інші тілесні втіхи, ви ніби платите за зростання чуттєвості. Коли витрачаєте на те, що тішить око, ви платите за посилення цікавості й прив’язаності до швидкоплинних насолод. Коли купуєте щось, щоб справити враження на інших, ви платите за те, щоб у вас стало ще більше марнославства. Невже вам і так було мало цього раніше, що ви хочете мати ще більше і ще й заплатити за це? Яке нерозумне рішення. Хіба не менш шкідливо було би просто викинути ці гроші в море?

6. Навіщо вам витрачати на дітей більше, ніж на себе, на вишукану їжу, дорогий або розкішний одяг, на будь-які надмірності? Навіщо вам купувати для них не користь, а зайву гордість і похіть, більше марнославства і безглуздих, шкідливих бажань? У них і так цього вистачає, сама людська природа до цього схильна. То навіщо вам ще й власними грошима підсилювати їхні спокуси, а разом із цим примножувати для них майбутні тривоги і скорботи?

7. Не давайте їм змоги розтринькати це. Якщо у вас є вагомі підстави думати, що вони витратять те, що зараз у ваших руках, на догоджання тілесним бажанням, жадобі очей або гордості життя, і цим наражатимуть на небезпеку і свою душу, і вашу, не штовхайте їх на такий шлях. Не віддавайте своїх синів і дочок на служіння злу, ніби ви добровільно приносите їх у жертву. Пожалійте їх і приберіть з їхньої дороги все, що, як ви можете передбачити, лише примножить їхні гріхи і, відповідно, затягне їх глибше у вічну погибель. Дивна це омана в тих батьків, які думають, що дітям завжди «треба залишити ще більше». Невже ви справді хочете залишити їм ще більше спокус, ще більше «палаючих стріл», ще більше духовної загибелі? Невже їм і так не вистачає дурних і шкідливих бажань, гордості, похоті, честолюбства, марнославства? Нещасні люди, ви боїтеся там, де немає підстав для страху! Якщо ви й вони підете цим шляхом, то опинитеся там, де страждання не припиняються: там вистачить і муки, яка «не вмирає», і вогню, який «не згасає».

8. «Що ви зробили б, якби опинилися на моєму місці? Якби мали чималий статок і хотіли його залишити?» Хочете ви чи ні, я знаю, що маю зробити, і тут немає місця для розумного сумніву. Якби в мене була хоча б одна дитина (старша чи молодша), яка розуміє ціну грошей і, на мою думку, вміла б використовувати їх правильно, я вважав би своїм безумовним і невідкладним обов’язком залишити їй більшу частину майна, а іншим дати лише стільки, щоб вони могли жити так, як звикли. «А якщо всі ваші діти однаково не розуміли б, як правильно користуватися грошима?» Тоді я мусив би (важко це сказати, та що вдієш) дати кожному стільки, щоб він не мав потреби, а все інше витратити так, як вважаю найкращим для Божої слави.

III. 1. Не думайте, що ви вже зробили щось значуще лише тому, що дійшли до цього місця і «заробили та зекономили все, що можете», якщо на цьому зупинитеся. Самі по собі ці два кроки нічого не варті, якщо ви не йдете далі і не спрямовуєте все це до вищої мети.

І справді, ви не можете чесно сказати, що «зберігаєте» гроші, якщо просто накопичуєте їх. Закопати їх у землю майже те саме, що викинути в море. Так само і тримати їх у банку, але не пускати на добро, це майже як закопати їх.

Коли ви не використовуєте гроші, ви фактично їх марнуєте. Тому, якщо ви справді хочете «набути друзів собі від багатства неправедного», додайте третє правило до двох перших. Спочатку заробляйте все, що можете. Потім бережіть усе, що можете. А після цього давайте все, що можете.

2. Щоб зрозуміти, чому це так, згадайте: коли Володар неба і землі створив вас і поставив у цьому світі, Він дав вам роль не власника, а управителя. Як управителю Він довірив вам на певний час різні блага. Але справжній Власник цих благ залишається Він, і це право власності не переходить до вас. Тому ви належите не собі, а Йому, і так само Йому належить усе, що маєте. А Він дуже ясно показав вам, як користуватися цим для Нього: так, щоб усе ваше життя і все, що ви робите, стало святим приношенням, прийнятним через Ісуса Христа. І цю службу, хоч вона легка і приємна, Він пообіцяв нагородити вічною славою.

3. Настанови Бога щодо того, як користуватися земними благами, можна звести до такого. Якщо ви хочете бути вірним і мудрим управителем того, що Господь довірив вам (і що Він у будь-яку мить може забрати), дійте так. По-перше, подбайте про необхідне для себе: їжу, одяг і все, чого помірно потребує природа, щоб підтримувати тіло в здоров’ї та силі. По-друге, так само подбайте про необхідне для вашої дружини, дітей, слуг або всіх інших, хто належить до вашого дому. Якщо після цього у вас ще щось залишається, робіть добро тим, хто належить до родини віри. А якщо залишається ще більше, то, коли маєте нагоду, робіть добро всім людям. Так ви віддаєте все, що можете. Ба більше, ви віддаєте все, що маєте, бо все, що ви витрачаєте в такий спосіб, насправді віддається Богові. Ви «віддаєте Богові те, що є Божим» не лише тоді, коли допомагаєте бідним, але й тоді, коли забезпечуєте необхідне для себе та своєї сім’ї.

4. Якщо у вас з’явиться сумнів, чи варто щось витрачати на себе або на когось із вашої родини, скористайтеся простим способом, щоб його зняти. Спокійно й серйозно поставте собі такі запитання. (1) «Коли я витрачаю це, чи поводжуся я відповідно до свого покликання? Чи пам’ятаю, що я лише управитель, а не власник того, що належить моєму Господу?» (2) «Чи узгоджується це з Його Словом? Де саме в Писанні Бог навчає мене діяти так?» (3) «Чи можу я здійснити цю витрату з чистою совістю, як дар Богові через Ісуса Христа?» (4) «Чи маю я підстави думати, що Бог схвалить це і що за це буде нагорода при воскресінні праведних?» Зазвичай вам не знадобиться нічого більше, щоб розвіяти сумніви в цій справі, бо ці чотири запитання чітко підкажуть вам, який вибір є правильним.

5. Якщо сумнів усе ще не минає, перевірте себе молитвою, тримаючи в думці ці запитання. Спробуйте звернутися до Бога так:

«Господи, Ти бачиш, що я збираюся витратити ці гроші на їжу, одяг або необхідні речі для дому. Ти знаєш, що я роблю це не як власник, а як управитель Твоїх дарів, використовуючи їх так, як Ти доручив. Ти бачиш, що я хочу чинити це в послуху до Твого Слова, бо прагну Твоєї волі. Прийми це як жертву через Ісуса Христа. І дай мені внутрішнє свідчення, що цей учинок зроблено з любові та буде Тобою схвалений, коли Ти будеш віддавати кожному за його справами». І якщо після такої молитви ваша совість, просвітлена Святим Духом, підтверджує вам, що ці слова щирі й угодні Богові, ви можете з упевненістю робити цю витрату. Тоді це буде правильний і добрий крок, і він не стане для вас приводом до сорому.

6. Отже, тепер ви розумієте, що означає «набувайте друзів собі» завдяки мудрому користуванню «багатством неправедним», і як жити так, щоб, коли гроші для вас уже не матимуть значення, ці люди зустріли вас у вічних оселях. Ви бачите, у чому полягає справжня християнська мудрість щодо грошей. Заробляйте все, що можете, але так, щоб не шкодити ні собі, ні ближньому, ані тілу, ані душі, роблячи це старанно і з усією мудрістю, яку Бог вам дав. Зберігайте все, що можете, відмовляючись від витрат, які лише роздмухують нерозумні бажання, женуть за чуттєвими насолодами, «жадобою очей» або «гординею життя». Не витрачайте на гріх чи марноту ні для себе, ні для своїх дітей, ні за життя, ні перед смертю. А потім давайте все, що можете, тобто віддавайте Богу все, що має належати Йому. Не обмежуйтеся фіксованою часткою. Віддавайте не «десятину», не «третину», не «половину», а стільки, скільки є Божим, більше чи менше. Використовуйте це для себе, для своєї родини, для «родини віри» та для всіх людей так, щоб ви могли дати добрий звіт про своє управління, коли вже не будете управителями. Робіть це так, як навчає Боже слово, і загальними настановами, і конкретними приписами, щоб усе ваше життя стало «святою жертвою, приємною Богові», і щоб кожен ваш вчинок був оцінений у той день, коли Господь прийде зі всіма святими.

7. Брати, чи можете ви бути мудрими й вірними управителями, якщо не будете так розпоряджатися благами, які Господь вам довірив? Не можете, і це підтверджує не лише Боже Слово, а й ваше сумління. Тож навіщо зволікати? Навіщо далі радитися з «плоттю і кров’ю» або з людьми цього світу? Ваше царство і ваша мудрість не звідси, а тому звичаї світу не є для вас мірилом. Ви наслідуєте тих, хто наслідує Христа. Тож слухайте Його. Так, сьогодні, поки це ще «сьогодні», слухайте і виконуйте Його волю. Від цієї миті і в наступні години чиніть за Його Словом у всьому і в кожній справі. Я благаю вас в ім’я Господа Ісуса жити так, як личить вашому покликанню. Досить лінощів! Що би ваша рука не знайшла зробити, робіть це з усією силою. Досить марнотратства. Відсікайте всі зайві витрати, які нав’язують мода, примхи та тілесні бажання. Досить жадібності! Використовуйте все, що Бог вам доручив, щоб чинити добро і приносити якнайбільшу користь, у кожному можливому вигляді й мірі, для родини віри і для всіх людей. Це важлива частина «мудрості праведних». Віддавайте все, що маєте, і самих себе, як духовну жертву Тому, хто не пожалів для вас Свого єдиного Сина. Так ви «складатимете собі скарб на майбутнє», щоб осягнути вічне життя!