Захарій 7

¹ וַֽיְהִי֙ בִּשְׁנַ֣ת אַרְבַּ֔ע לְדָרְיָ֖וֶשׁ הַמֶּ֑לֶךְ הָיָ֨ה דְבַר יְהוָ֜ה אֶל זְכַרְיָ֗ה בְּאַרְבָּעָ֛ה לַחֹ֥דֶשׁ הַתְּשִׁעִ֖י בְּכִסְלֵֽו

¹ І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев’ятого місяця, кіслева.

² וַיִּשְׁלַח֙ בֵּֽית אֵ֔ל שַׂר אֶ֕צֶר וְרֶ֥גֶם מֶ֖לֶךְ וַֽאֲנָשָׁ֑יו לְחַלּ֖וֹת אֶת פְּנֵ֥י יְהוָֽה

² І послав Бет-Ел Сар’ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати,

³ לֵאמֹ֗ר אֶל הַכֹּֽהֲנִים֙ אֲשֶׁר֙ לְבֵית יְהוָ֣ה צְבָא֔וֹת וְאֶל הַנְּבִיאִ֖ים לֵאמֹ֑ר הַֽאֶבְכֶּה֙ בַּחֹ֣דֶשׁ הַחֲמִשִׁ֔י הִנָּזֵ֕ר כַּאֲשֶׁ֣ר עָשִׂ֔יתִי זֶ֖ה כַּמֶּ֥ה שָׁנִֽים

³ щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: Чи я маю плакати п’ятого місяця та постити, як я робив це багато років?

⁴ וַיְהִ֛י דְּבַר יְהוָ֥ה צְבָא֖וֹת אֵלַ֥י לֵאמֹֽר

⁴ І було слово Господа Саваота таке:

⁵ אֱמֹר֙ אֶל כָּל עַ֣ם הָאָ֔רֶץ וְאֶל הַכֹּהֲנִ֖ים לֵאמֹ֑ר כִּֽי צַמְתֶּ֨ם וְסָפ֜וֹד בַּחֲמִישִׁ֣י וּבַשְּׁבִיעִ֗י וְזֶה֙ שִׁבְעִ֣ים שָׁנָ֔ה הֲצ֥וֹם צַמְתֻּ֖נִי אָֽנִי

⁵ Говори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п’ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?

⁶ וְכִ֥י תֹאכְל֖וּ וְכִ֣י תִשְׁתּ֑וּ הֲל֤וֹא אַתֶּם֙ הָאֹ֣כְלִ֔ים וְאַתֶּ֖ם הַשֹּׁתִֽים

⁶ А коли ви їсте та коли ви п’єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п’єте?

⁷ הֲל֣וֹא אֶת הַדְּבָרִ֗ים אֲשֶׁ֨ר קָרָ֤א יְהוָה֙ בְּיַד֙ הַנְּבִיאִ֣ים הָרִֽאשֹׁנִ֔ים בִּהְי֤וֹת יְרוּשָׁלִַ֨ם֙ יֹשֶׁ֣בֶת וּשְׁלֵוָ֔ה וְעָרֶ֖יהָ סְבִיבֹתֶ֑יהָ וְהַנֶּ֥גֶב וְהַשְּׁפֵלָ֖ה יֹשֵֽׁב

⁷ Чи ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?

⁸ וַֽיְהִי֙ דְּבַר יְהוָ֔ה אֶל זְכַרְיָ֖ה לֵאמֹֽר

⁸ І було до Захарія слово Господнє таке:

⁹ כֹּ֥ה אָמַ֛ר יְהוָ֥ה צְבָא֖וֹת לֵאמֹ֑ר מִשְׁפַּ֤ט אֱמֶת֙ שְׁפֹ֔טוּ וְחֶ֣סֶד וְרַֽחֲמִ֔ים עֲשׂ֖וּ אִ֥ישׁ אֶת אָחִֽיו

⁹ Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість.

¹⁰ וְאַלְמָנָ֧ה וְיָת֛וֹם גֵּ֥ר וְעָנִ֖י אַֽל תַּעֲשֹׁ֑קוּ וְרָעַת֙ אִ֣ישׁ אָחִ֔יו אַֽל תַּחְשְׁב֖וּ בִּלְבַבְכֶֽם

¹⁰ А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!

¹¹ וַיְמָאֲנ֣וּ לְהַקְשִׁ֔יב וַיִּתְּנ֥וּ כָתֵ֖ף סֹרָ֑רֶת וְאָזְנֵיהֶ֖ם הִכְבִּ֥ידוּ מִשְּׁמֽוֹעַ

¹¹ Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати,

¹² וְלִבָּ֞ם שָׂ֣מוּ שָׁמִ֗יר מִ֠שְּׁמוֹעַ אֶת הַתּוֹרָ֤ה וְאֶת הַדְּבָרִים֙ אֲשֶׁ֨ר שָׁלַ֜ח יְהוָ֤ה צְבָאוֹת֙ בְּרוּח֔וֹ בְּיַ֖ד הַנְּבִיאִ֣ים הָרִֽאשֹׁנִ֑ים וַֽיְהִי֙ קֶ֣צֶף גָּד֔וֹל מֵאֵ֖ת יְהוָ֥ה צְבָאֽוֹת

¹² і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.

¹³ וַיְהִ֥י כַאֲשֶׁר קָרָ֖א וְלֹ֣א שָׁמֵ֑עוּ כֵּ֤ן יִקְרְאוּ֙ וְלֹ֣א אֶשְׁמָ֔ע אָמַ֖ר יְהוָ֥ה צְבָאֽוֹת

¹³ І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот.

¹⁴ וְאֵ֣סָעֲרֵ֗ם עַ֤ל כָּל הַגּוֹיִם֙ אֲשֶׁ֣ר לֹֽא יְדָע֔וּם וְהָאָ֨רֶץ֙ נָשַׁ֣מָּה אַֽחֲרֵיהֶ֔ם מֵֽעֹבֵ֖ר וּמִשָּׁ֑ב וַיָּשִׂ֥ימוּ אֶֽרֶץ חֶמְדָּ֖ה לְשַׁמָּֽה

¹⁴ І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням.