Ісая 2

¹ הַדָּבָר֙ אֲשֶׁ֣ר חָזָ֔ה יְשַֽׁעְיָ֖הוּ בֶּן אָמ֑וֹץ עַל יְהוּדָ֖ה וִירוּשָׁלִָֽם

¹ Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим:

² וְהָיָ֣ה בְּאַחֲרִ֣ית הַיָּמִ֗ים נָכ֨וֹן יִֽהְיֶ֜ה הַ֤ר בֵּית יְהוָה֙ בְּרֹ֣אשׁ הֶהָרִ֔ים וְנִשָּׂ֖א מִגְּבָע֑וֹת וְנָהֲר֥וּ אֵלָ֖יו כָּל הַגּוֹיִֽם

² І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я, і полинуть до неї всі люди.

³ וְֽהָלְכ֞וּ עַמִּ֣ים רַבִּ֗ים וְאָמְרוּ֙ לְכ֣וּ וְנַעֲלֶ֣ה אֶל הַר יְהוָ֗ה אֶל בֵּית֙ אֱלֹהֵ֣י יַעֲקֹ֔ב וְיֹרֵ֨נוּ֙ מִדְּרָכָ֔יו וְנֵלְכָ֖ה בְּאֹרְחֹתָ֑יו כִּ֤י מִצִּיּוֹן֙ תֵּצֵ֣א תוֹרָ֔ה וּדְבַר יְהוָ֖ה מִירוּשָׁלִָֽם

³ І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму.

⁴ וְשָׁפַט֙ בֵּ֣ין הַגּוֹיִ֔ם וְהוֹכִ֖יחַ לְעַמִּ֣ים רַבִּ֑ים וְכִתְּת֨וּ חַרְבוֹתָ֜ם לְאִתִּ֗ים וַחֲנִיתֽוֹתֵיהֶם֙ לְמַזְמֵר֔וֹת לֹא יִשָּׂ֨א ג֤וֹי אֶל גּוֹי֙ חֶ֔רֶב וְלֹא יִלְמְד֥וּ ע֖וֹד מִלְחָמָֽה

⁴ І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!

⁵ בֵּ֖ית יַעֲקֹ֑ב לְכ֥וּ וְנֵלְכָ֖ה בְּא֥וֹר יְהוָֽה

⁵ Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!

⁶ כִּ֣י נָטַ֗שְׁתָּה עַמְּךָ֙ בֵּ֣ית יַעֲקֹ֔ב כִּ֤י מָלְאוּ֙ מִקֶּ֔דֶם וְעֹֽנְנִ֖ים כַּפְּלִשְׁתִּ֑ים וּבְיַלְדֵ֥י נָכְרִ֖ים יַשְׂפִּֽיקוּ

⁶ Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців.

⁷ וַתִּמָּלֵ֤א אַרְצוֹ֙ כֶּ֣סֶף וְזָהָ֔ב וְאֵ֥ין קֵ֖צֶה לְאֹצְרֹתָ֑יו וַתִּמָּלֵ֤א אַרְצוֹ֙ סוּסִ֔ים וְאֵ֥ין קֵ֖צֶה לְמַרְכְּבֹתָֽיו

⁷ І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його.

⁸ וַתִּמָּלֵ֥א אַרְצ֖וֹ אֱלִילִ֑ים לְמַעֲשֵׂ֤ה יָדָיו֙ יִֽשְׁתַּחֲו֔וּ לַאֲשֶׁ֥ר עָשׂ֖וּ אֶצְבְּעֹתָֽיו

⁸ І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці,

⁹ וַיִּשַּׁ֥ח אָדָ֖ם וַיִּשְׁפַּל אִ֑ישׁ וְאַל תִּשָּׂ֖א לָהֶֽם

⁹ і поклонилась людина, і чоловік упокорився... А Ти їм не даруй!

¹⁰ בּ֣וֹא בַצּ֔וּר וְהִטָּמֵ֖ן בֶּֽעָפָ֑ר מִפְּנֵי֙ פַּ֣חַד יְהוָ֔ה וּמֵהֲדַ֖ר גְּאֹנֽוֹ

¹⁰ Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі!

¹¹ עֵינֵ֞י גַּבְה֤וּת אָדָם֙ שָׁפֵ֔ל וְשַׁ֖ח ר֣וּם אֲנָשִׁ֑ים וְנִשְׂגַּ֧ב יְהוָ֛ה לְבַדּ֖וֹ בַּיּ֥וֹם הַהֽוּא

¹¹ Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня!

¹² כִּ֣י י֞וֹם לַיהוָ֧ה צְבָא֛וֹת עַ֥ל כָּל גֵּאֶ֖ה וָרָ֑ם וְעַ֖ל כָּל נִשָּׂ֥א וְשָׁפֵֽל

¹² Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно,

¹³ וְעַל֙ כָּל אַרְזֵ֣י הַלְּבָנ֔וֹן הָרָמִ֖ים וְהַנִּשָּׂאִ֑ים וְעַ֖ל כָּל אַלּוֹנֵ֥י הַבָּשָֽׁן

¹³ і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби,

¹⁴ וְעַ֖ל כָּל הֶהָרִ֣ים הָרָמִ֑ים וְעַ֖ל כָּל הַגְּבָע֥וֹת הַנִּשָּׂאֽוֹת

¹⁴ і на всі гори високі, і на всі згір’я піднесені,

¹⁵ וְעַ֖ל כָּל מִגְדָּ֣ל גָּבֹ֑הַ וְעַ֖ל כָּל חוֹמָ֥ה בְצוּרָֽה

¹⁵ і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі,

¹⁶ וְעַ֖ל כָּל אֳנִיּ֣וֹת תַּרְשִׁ֑ישׁ וְעַ֖ל כָּל שְׂכִיּ֥וֹת הַחֶמְדָּֽה

¹⁶ і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо!

¹⁷ וְשַׁח֙ גַּבְה֣וּת הָאָדָ֔ם וְשָׁפֵ֖ל ר֣וּם אֲנָשִׁ֑ים וְנִשְׂגַּ֧ב יְהוָ֛ה לְבַדּ֖וֹ בַּיּ֥וֹם הַהֽוּא

¹⁷ І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня,

¹⁸ וְהָאֱלִילִ֖ים כָּלִ֥יל יַחֲלֹֽף

¹⁸ а божища зовсім минуться!

¹⁹ וּבָ֨אוּ֙ בִּמְעָר֣וֹת צֻרִ֔ים וּבִמְחִלּ֖וֹת עָפָ֑ר מִפְּנֵ֞י פַּ֤חַד יְהוָה֙ וּמֵהֲדַ֣ר גְּאוֹנ֔וֹ בְּקוּמ֖וֹ לַעֲרֹ֥ץ הָאָֽרֶץ

¹⁹ І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі!

²⁰ בַּיּ֤וֹם הַהוּא֙ יַשְׁלִ֣יךְ הָאָדָ֔ם אֵ֚ת אֱלִילֵ֣י כַסְפּ֔וֹ וְאֵ֖ת אֱלִילֵ֣י זְהָב֑וֹ אֲשֶׁ֤ר עָֽשׂוּ לוֹ֙ לְהִֽשְׁתַּחֲוֺ֔ת לַחְפֹּ֥ר פֵּר֖וֹת וְלָעֲטַלֵּפִֽים

²⁰ Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам,

²¹ לָבוֹא֙ בְּנִקְר֣וֹת הַצֻּרִ֔ים וּבִסְעִפֵ֖י הַסְּלָעִ֑ים מִפְּנֵ֞י פַּ֤חַד יְהוָה֙ וּמֵהֲדַ֣ר גְּאוֹנ֔וֹ בְּקוּמ֖וֹ לַעֲרֹ֥ץ הָאָֽרֶץ

²¹ щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!

²² חִדְל֤וּ לָכֶם֙ מִן הָ֣אָדָ֔ם אֲשֶׁ֥ר נְשָׁמָ֖ה בְּאַפּ֑וֹ כִּֽי בַמֶּ֥ה נֶחְשָׁ֖ב הֽוּא

²² Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?