Буття 8

¹ וַיִּזְכֹּ֤ר אֱלֹהִים֙ אֶת נֹ֔חַ וְאֵ֤ת כָּל הַֽחַיָּה֙ וְאֶת כָּל הַבְּהֵמָ֔ה אֲשֶׁ֥ר אִתּ֖וֹ בַּתֵּבָ֑ה וַיַּעֲבֵ֨ר אֱלֹהִ֥ים ר֨וּחַ֙ עַל הָאָ֔רֶץ וַיָּשֹׁ֖כּוּ הַמָּֽיִם

¹ І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

² וַיִּסָּֽכְרוּ֙ מַעְיְנֹ֣ת תְּה֔וֹם וַֽאֲרֻבֹּ֖ת הַשָּׁמָ֑יִם וַיִּכָּלֵ֥א הַגֶּ֖שֶׁם מִן הַשָּׁמָֽיִם

² І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

³ וַיָּשֻׁ֧בוּ הַמַּ֛יִם מֵעַ֥ל הָאָ֖רֶץ הָל֣וֹךְ וָשׁ֑וֹב וַיַּחְסְר֣וּ הַמַּ֔יִם מִקְצֵ֕ה חֲמִשִּׁ֥ים וּמְאַ֖ת יֽוֹם

³ І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п’ятидесяти днях.

⁴ וַתָּ֤נַח הַתֵּבָה֙ בַּחֹ֣דֶשׁ הַשְּׁבִיעִ֔י בְּשִׁבְעָה עָשָׂ֥ר י֖וֹם לַחֹ֑דֶשׁ עַ֖ל הָרֵ֥י אֲרָרָֽט

⁴ А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

⁵ וְהַמַּ֗יִם הָיוּ֙ הָל֣וֹךְ וְחָס֔וֹר עַ֖ד הַחֹ֣דֶשׁ הָֽעֲשִׂירִ֑י בָּֽעֲשִׂירִי֙ בְּאֶחָ֣ד לַחֹ֔דֶשׁ נִרְא֖וּ רָאשֵׁ֥י הֶֽהָרִֽים

⁵ І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

⁶ וַֽיְהִ֕י מִקֵּ֖ץ אַרְבָּעִ֣ים י֑וֹם וַיִּפְתַּ֣ח נֹ֔חַ אֶת חַלּ֥וֹן הַתֵּבָ֖ה אֲשֶׁ֥ר עָשָֽׂה

⁶ І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

⁷ וַיְשַׁלַּ֖ח אֶת הָֽעֹרֵ֑ב וַיֵּצֵ֤א יָצוֹא֙ וָשׁ֔וֹב עַד יְבֹ֥שֶׁת הַמַּ֖יִם מֵעַ֥ל הָאָֽרֶץ

⁷ І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

⁸ וַיְשַׁלַּ֥ח אֶת הַיּוֹנָ֖ה מֵאִתּ֑וֹ לִרְאוֹת֙ הֲקַ֣לּוּ הַמַּ֔יִם מֵעַ֖ל פְּנֵ֥י הָֽאֲדָמָֽה

⁸ І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

⁹ וְלֹֽא מָצְאָה֩ הַיּוֹנָ֨ה מָנ֜וֹחַ לְכַף רַגְלָ֗הּ וַתָּ֤שָׁב אֵלָיו֙ אֶל הַתֵּבָ֔ה כִּי מַ֖יִם עַל פְּנֵ֣י כָל הָאָ֑רֶץ וַיִּשְׁלַ֤ח יָדוֹ֙ וַיִּקָּחֶ֔הָ וַיָּבֵ֥א אֹתָ֛הּ אֵלָ֖יו אֶל הַתֵּבָֽה

⁹ Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

¹⁰ וַיָּ֣חֶל ע֔וֹד שִׁבְעַ֥ת יָמִ֖ים אֲחֵרִ֑ים וַיֹּ֛סֶף שַׁלַּ֥ח אֶת הַיּוֹנָ֖ה מִן הַתֵּבָֽה

¹⁰ І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

¹¹ וַתָּבֹ֨א אֵלָ֤יו הַיּוֹנָה֙ לְעֵ֣ת עֶ֔רֶב וְהִנֵּ֥ה עֲלֵה זַ֖יִת טָרָ֣ף בְּפִ֑יהָ וַיֵּ֣דַע נֹ֔חַ כִּי קַ֥לּוּ הַמַּ֖יִם מֵעַ֥ל הָאָֽרֶץ

¹¹ І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

¹² וַיִּיָּ֣חֶל ע֔וֹד שִׁבְעַ֥ת יָמִ֖ים אֲחֵרִ֑ים וַיְשַׁלַּח֙ אֶת הַיּוֹנָ֔ה וְלֹֽא יָסְפָ֥ה שׁוּב אֵלָ֖יו עֽוֹד

¹² І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

¹³ וַֽ֠יְהִי בְּאַחַ֨ת וְשֵׁשׁ מֵא֜וֹת שָׁנָ֗ה בָּֽרִאשׁוֹן֙ בְּאֶחָ֣ד לַחֹ֔דֶשׁ חָֽרְב֥וּ הַמַּ֖יִם מֵעַ֣ל הָאָ֑רֶץ וַיָּ֤סַר נֹ֨חַ֙ אֶת מִכְסֵ֣ה הַתֵּבָ֔ה וַיַּ֕רְא וְהִנֵּ֥ה חָֽרְב֖וּ פְּנֵ֥י הָֽאֲדָמָֽה

¹³ І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

¹⁴ וּבַחֹ֨דֶשׁ֙ הַשֵּׁנִ֔י בְּשִׁבְעָ֧ה וְעֶשְׂרִ֛ים י֖וֹם לַחֹ֑דֶשׁ יָבְשָׁ֖ה הָאָֽרֶץ

¹⁴ А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

¹⁵ וַיְדַבֵּ֥ר אֱלֹהִ֖ים אֶל נֹ֥חַ לֵאמֹֽר

¹⁵ І промовив Ноєві Господь, кажучи:

¹⁶ צֵ֖א מִן הַתֵּבָ֑ה אַתָּ֕ה וְאִשְׁתְּךָ֛ וּבָנֶ֥יךָ וּנְשֵֽׁי בָנֶ֖יךָ אִתָּֽךְ

¹⁶ Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

¹⁷ כָּל הַחַיָּ֨ה אֲשֶֽׁר אִתְּךָ֜ מִכָּל בָּשָׂ֗ר בָּע֧וֹף וּבַבְּהֵמָ֛ה וּבְכָל הָרֶ֛מֶשׂ הָרֹמֵ֥שׂ עַל הָאָ֖רֶץ הוצא הַיְצֵ֣א אִתָּ֑ךְ וְשָֽׁרְצ֣וּ בָאָ֔רֶץ וּפָר֥וּ וְרָב֖וּ עַל הָאָֽרֶץ

¹⁷ Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

¹⁸ וַיֵּ֖צֵא נֹ֑חַ וּבָנָ֛יו וְאִשְׁתּ֥וֹ וּנְשֵֽׁי בָנָ֖יו אִתּֽוֹ

¹⁸ І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

¹⁹ כָּל הַֽחַיָּ֗ה כָּל הָרֶ֨מֶשׂ֙ וְכָל הָע֔וֹף כֹּ֖ל רוֹמֵ֣שׂ עַל הָאָ֑רֶץ לְמִשְׁפְּחֹ֣תֵיהֶ֔ם יָצְא֖וּ מִן הַתֵּבָֽה

¹⁹ Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

²⁰ וַיִּ֥בֶן נֹ֛חַ מִזְבֵּ֖חַ לַֽיהוָ֑ה וַיִּקַּ֞ח מִכֹּ֣ל הַבְּהֵמָ֣ה הַטְּהוֹרָ֗ה וּמִכֹּל֙ הָע֣וֹף הַטָּהֹ֔ר וַיַּ֥עַל עֹלֹ֖ת בַּמִּזְבֵּֽחַ

²⁰ І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

²¹ וַיָּ֣רַח יְהוָה֮ אֶת רֵ֣יחַ הַנִּיחֹחַ֒ וַיֹּ֨אמֶר יְהוָ֜ה אֶל לִבּ֗וֹ לֹֽא אֹ֠סִף לְקַלֵּ֨ל ע֤וֹד אֶת הָֽאֲדָמָה֙ בַּעֲב֣וּר הָֽאָדָ֔ם כִּ֠י יֵ֣צֶר לֵ֧ב הָאָדָ֛ם רַ֖ע מִנְּעֻרָ֑יו וְלֹֽא אֹסִ֥ף ע֛וֹד לְהַכּ֥וֹת אֶת כָּל חַ֖י כַּֽאֲשֶׁ֥ר עָשִֽׂיתִי

²¹ І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

²² עֹ֖ד כָּל יְמֵ֣י הָאָ֑רֶץ זֶ֡רַע וְ֠קָצִיר וְקֹ֨ר וָחֹ֜ם וְקַ֧יִץ וָחֹ֛רֶף וְי֥וֹם וָלַ֖יְלָה לֹ֥א יִשְׁבֹּֽתוּ

²² Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!