Проповідь 32 - Нагірна Проповідь Господа нашого: Дванадцята бесіда

30 січня 1743

Проповіді Джона Веслі – Проповідь 32

Нагірна Проповідь Господа нашого: Дванадцята бесіда

«Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Матвія 7:15–20).

1. Майже неможливо висловити, а подеколи й уявити, які незліченні натовпи душ біжать до погибелі лише тому, що їх не вдалося переконати ходити вузькою дорогою, навіть якби це була дорога до вічного спасіння. І те саме ми й досі можемо щодня бачити. Така є дурість і безумство людства, що тисячі людей і далі мчать дорогою до пекла лише тому, що це широка дорога. Вони йдуть нею, бо так роблять інші. Оскільки так багато гине, вони хочуть бути серед них, вони додаються до їхнього числа. Такий дивовижний вплив має приклад над слабкими, нещасними дітьми людськими. Він безупинно заселяє країну смерті й топить незліченні душі у вічній погибелі.

2. Щоб застерегти людство від цього, щоб уберегти якнайбільше людей від цього поширеного зараження, Бог наказав Своїм сторожам голосно вигукувати та показувати людям небезпеку, в якій вони перебувають. Для цього Він посилав Своїх слуг, пророків, у кожному наступному поколінні, щоб вони вказували вузький шлях і закликали всіх не пристосовуватись до цього світу. Але що, коли самі сторожі потраплять у пастку, від якої повинні були застерігати інших? Що, коли «пророки пророкують омани», коли вони «збивають людей з правильного шляху»? Що буде, якщо вони вкажуть шляхом до вічного життя те, що насправді є шляхом до вічної смерті, і закликатимуть інших йти ним, як і вони самі широким, а не вузьким шляхом?

3. Чи це є нечуване, чи рідкісне явище? Ні, Бог знає, що ні. Прикладів цього незліченно багато. Їх можна знайти в кожному віці й у кожному народі. Але як це страшно, коли посланці Бога стають знаряддями диявола, коли ті, кому доручено навчати людей дороги до неба, насправді навчають їх дороги до пекла. Вони подібні до єгипетської сарани, «що поїла останок, який уцілів, який лишився після граду». Вони пожирають навіть решту, що вціліла, тих, кого ще не знищив поганий приклад. Тому не без причини наш мудрий і милостивий Владика так урочисто застерігає нас від них: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині хижі вовки».

4. Це застереження надзвичайної важливості. Щоб воно глибше вкоренилося в наших серцях, розгляньмо: по-перше, хто такі ці лжепророки; по-друге, який вигляд вони приймають; і по-третє, як ми можемо пізнати, хто вони насправді, незважаючи на їхній доброзичливий вигляд.

І. 1. Спочатку розгляньмо, хто ж такі ці лжепророки. І це потрібно робити особливо ретельно, бо самі ці люди так наполегливо «перекручують Писання на свою», хоча й не лише на свою, «загибель». Тому, щоб уникнути будь-яких суперечок, я не буду здіймати пилу, як роблять деякі, і не користуватимусь гучною, риторичною мовою, щоб звести з пантелику простих, а говоритиму прямо, просто й правдиво те, що не може заперечити ніхто, хто має хоча би трохи розуму чи скромності. І говоритиму про те, що тісно пов’язане з попередньою частиною проповіді, тоді як надто багато хто тлумачив ці слова, зовсім не зважаючи на все, що було сказано перед тим, ніби вони ніяк не пов’язані з проповіддю, наприкінці якої вони стоять.

2. Пророки тут (як і в багатьох інших місцях Писання, особливо в Новому Завіті) — це не ті, що пророкують майбутнє, а ті, хто говорить в ім’я Бога; люди, що стверджують, ніби вони послані Богом, щоб навчати інших шляху до неба.

Лжепророки — це ті, хто вчить хибному шляху до неба, шляху, який туди не веде; або (що врешті-решт одне й те саме), ті, хто не вчить істинного шляху.

3. Усякий широкий шлях є безсумнівно хибним. Тож ось чітке, надійне правило: «Ті, хто навчає людей йти широким шляхом, шляхом, яким ідуть багато, є лжепророками».

Ще одне: справжній шлях до неба є вузьким шляхом. Тому ще одне просте, надійне правило: «Ті, хто не вчить людей йти вузьким шляхом, бути особливими (відокремленими), є лжепророками».

4. Щоб бути точнішим: єдиний істинний шлях до неба є тим, який описано в попередній проповіді. Отже, лжепророки є тими, хто не вчить людей ходити цим шляхом.

А шлях до неба, що описаний у попередній проповіді, є шляхом смирення, жалю, лагідності та святої жаги, любові до Бога і до ближнього, творення добра і терпіння зла заради Христа. Отже, лжепророки — це ті, хто навчає будь-якого іншого шляху до неба, крім цього.

5. Не має значення, як вони назвуть той інший шлях. Вони можуть назвати його вірою; або добрими ділами; або вірою і ділами; або покаянням; або покаянням, вірою і новим послухом. Усі ці слова добрі самі по собі. Але якщо під цими або будь-якими іншими словами вони навчають людей шляху, відмінного від цього, вони є по суті лжепророками.

6. То наскільки ж більше підпадають під той осуд ті, хто говорить зле про цю добру дорогу; а понад усіх ті, хто навчає прямо протилежної дороги, дороги гордості, легковажності, пристрасті, світських бажань, любові до втіх більше, ніж до Бога, немилосердя до ближнього, байдужості до добрих діл і небажання терпіти жодного зла, жодного переслідування заради праведності!

7. Якщо хтось запитає: «Хто ж коли небудь учив цього, або хто вчить цього як дороги до неба?» я відповім: десять тисяч мудрих і почесних людей, ба навіть усі ті, якої би деномінації вони не були, хто заохочує гордого, легковажного, пристрасного, любителя світу, людину втіх, несправедливого або немилосердного, легкого, недбалого, «нешкідливого», марного створіння, людину, яка не терпить жодної ганьби заради праведності, уявляти, що він на дорозі до неба. Це лжепророки в найвищому значенні цього слова. Це зрадники і Бога, і людей. Це не хто інші, як первістки сатани, найстарші сини Аполліона, Губителя. Вони далеко вище від рангу звичайних різників, бо вони вбивають людські душі. Вони безупинно заселяють царство ночі, і коли згодом підуть слідом за бідними душами, яких знищили, «пекло захитається знизу, щоб зустріти їх, коли вони приходитимуть».

ІІ. 1. Але чи приходять вони тепер у своєму справжньому вигляді? Аж ніяк. Якби це було так, вони не змогли би згубити. Ви б одразу насторожилися і втекли би заради свого життя. Тому вони приймають зовсім інший вигляд (що й було другою частиною для розгляду): «…приходять до вас в одежі овечій, а всередині хижі вовки».

2. Вони «приходять до вас в овечій одежі», тобто з виглядом безпечності. Вони з’являються у найлагідніший, найбільш незагрозливий спосіб, без жодного натяку на ворожість. Хто може подумати, що ці спокійні створіння можуть заподіяти комусь шкоду? Можливо, вони не такі ревні й активні в добрих ділах, як хотілося би. Але ви не бачите жодної причини підозрювати, що вони мають навіть бажання чинити зло. Та на цьому не все.

3. Вони приходять, по друге, з виглядом корисності. Справді, саме до цього, до чинення добра, вони особливо покликані. Їх відділено саме для цього, їх особливо уповноважено пильнувати вашу душу і виховувати вас для вічного життя. Уся їхня справа полягає в тому, щоб «ходити, роблячи добро, і зціляючи тих, що пригноблені дияволом». І ви завжди звикли дивитися на них у цьому світлі: як на Божих посланців, посланих принести вам благословення.

4. Вони приходять, по-третє, з виглядом побожності. Усе, що вони роблять, задля сумління! Вони запевняють вас, що з чистої ревності до Бога вони роблять із Нього неправдомовця. Із чистого піклування про релігію вони прагнуть знищити її дощенту. Все, що вони говорять лише з любові до істини і страху, щоб вона не постраждала; можливо також із турботи про Церкву і бажання захистити її від усіх ворогів.

5. А понад усе, вони приходять з виглядом любові. Вони роблять усе це винятково для вашого блага. Вони би не турбувалися про вас, якби не мали до вас доброти. Вони робитимуть великі запевнення щодо своєї доброзичливості, своєї турботи про вашу небезпеку, і палкого бажання вберегти вас від помилки, від потрапляння у нові й шкідливі вчення. Їм було би дуже прикро бачити людину, що має добрі наміри, затягнуту в якусь крайність, заплутану в дивних і незрозумілих ідеях, або введену в оману фанатизмом. Тому вони й радять вам залишатися в середині, на прямому, рівному шляху, й остерігатися «надмірної праведності», щоб не «загинути через себе».

III. 1. Але як же ми можемо пізнати, хто вони насправді, незважаючи на їхній доброзичливий вигляд? Це була третя річ, яку ми мали намір розглянути. Наш благословенний Господь знав, наскільки необхідно для всіх людей розпізнавати лжепророків, хоч би як вони не маскувались. Він також бачив, наскільки мало людей здатні дійти істини через довгий ланцюг міркувань. Тому Він дає нам коротке і зрозуміле правило, яке легко збагнути навіть найпростішим, і яке можна застосувати в будь-яких обставинах: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх».

2. У будь-якому випадку ви можете легко застосувати це правило. Щоб дізнатися, чи є хтось, хто говорить в ім’я Бога, істинним чи лжепророком, достатньо спостерігати, по-перше, які плоди їхнього вчення для них самих. Який вплив воно справило на їхнє життя? Чи є вони святими й бездоганними у всьому? Який вплив воно мало на їхні серця? Чи видно з їхнього загального способу життя, що їхні душі святі, небесні, божественні, що в них той самий розум, який був у Христі Ісусі? Що вони лагідні, смиренні, терпеливі, люблячі Бога і людей, ревні до добрих діл?

3. Ви можете легко помітити, по-друге, які плоди їхнього вчення для тих, хто їх слухає, хоча б для багатьох, якщо не для всіх; адже навіть апостоли не навертали всіх, хто їх слухав. Чи мають ці слухачі розум Христів? Чи ходять вони так, як ходив Він? І чи стало це можливим завдяки слуханню саме цих людей? Чи були вони внутрішньо й зовні злими, аж поки не почули їх? Якщо так, це є очевидним доказом того, що ці — істинні пророки, Учителі, послані Богом. Але якщо це не так, якщо вони не навчають ані себе, ані інших по-справжньому любити й служити Богові, то це явне свідчення того, що вони лжепророки; що Бог не посилав їх.

4. Це важке слово. Як мало хто здатний його знести. Наш Господь це розумів, і тому зволяє докладно підтвердити його кількома ясними й переконливими доводами. «Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?» (Матвія 7:16). Чи ви сподіваєтеся, що ці злі люди принесуть добрий плід? Так само можна було б сподіватися, що терня принесе виноград, або що фіги виростуть на будяках. «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі» (Матвія 7:17). Кожен істинний пророк, кожен учитель, якого Я послав, приносить добрий плід святості. А лжепророк, учитель, якого Я не послав, приносить лише гріх і беззаконня. «Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити». Істинний пророк, учитель, посланий Богом, приносить добрий плід не лише інколи, але завжди, не випадково, а ніби з певної необхідності. Так само й лжепророк, той, кого Бог не послав, не приносить поганих плодів випадково або лише інколи, але завжди і з необхідності. «Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається» (вірш 19). Таким безпомильним буде жереб тих пророків, які не приносять доброго плоду, які не спасають душі від гріха, які не приводять грішників до покаяння. «Ото ж бо», нехай це стоїть як вічне правило, «по їхніх плодах пізнаєте їх» (Матвія 7:20). Ті, хто на ділі приводить гордих, пристрасних, немилосердних, любителів світу до смирення, лагідності, любові до Бога й людей, є істинні пророки, послані Богом, і тому Він підтверджує їхнє слово. А з іншого боку, ті, чиї слухачі, якщо були неправедні раніше, лишаються неправедними і далі, або, принаймні, лишаються позбавленими тієї праведності, яка «перевищує праведність книжників і фарисеїв», є лжепророки, не послані Богом; тому їхнє слово падає на землю. І без чуда благодаті вони і їхні слухачі разом упадуть у безодню.

5. О, «стережіться фальшивих пророків!» Бо хоч вони й «приходять до вас в одежі овечій, а всередині хижі вовки». Вони лише руйнують і пожирають отару: вони роздирають її, якщо нікому їй допомогти. Вони не можуть і не зможуть вести вас до неба. Як же вони можуть це зробити, коли самі його не знають? О, бережіться, щоб вони не збили вас зі шляху і не призвели до втрати того, чого ви вже досягли!

6. Та, можливо, ви запитаєте: «Якщо так небезпечно слухати їх, то чи варто взагалі це робити?» Це серйозне питання, яке заслуговує на найглибше роздумування, і на яке не слід відповідати без спокійного розмислу і ретельного зважування. Багато років я майже боявся говорити про це, не будучи спроможним визначитися ні так, ні інакше, або винести будь яке судження. Є багато причин, які легко спадають на думку і схиляють мене сказати: «Не слухайте їх». І все ж те, що наш Господь говорить про лжепророків Свого часу, здається, вказує на протилежне. «Тоді Ісус промовив до народу й до Своїх учнів, кажучи: Книжники та фарисеї сидять на Мойсеєвому сидінні», тобто є звичайні, установлені вчителі у вашій Церкві. «Отже, все, що вони кажуть вам берегти, бережіть і робіть. Але за їхніми ділами не робіть, бо вони говорять, та не роблять». Те, що вони були лжепророками в найвищому значенні, наш Господь показував упродовж усього Свого служіння; це видно й у самих цих словах: «Вони говорять, та не роблять». Тому за їхніми плодами Його учні не могли не пізнати їх, бо це було відкрите для очей усіх людей. Відповідно, Він знову й знову застерігає їх, щоб береглися цих лжепророків. І все ж Він не забороняє їм слухати навіть їх. Ба більше, Він, по суті, велить їм так чинити в словах: «Отже, все, що вони кажуть вам берегти, бережіть і робіть». Адже якби вони їх не слухали, то не могли б знати, а тим більше зберігати, того, що ті веліли їм робити. Отже, тут Сам наш Господь дає ясну настанову і Своїм апостолам, і всьому народові: за певних обставин слухати навіть лжепророків, щодо яких немає сумніву, що вони лжепророки.

7. Але, можливо, хтось скаже: «Він наказав слухати їх лише тоді, коли вони читають Писання громаді». Відповідаю: водночас з читанням Писання вони, як правило, його й тлумачили. І немає жодного натяку на те, що їх треба було слухати в одному, а не слухати в іншому. Навпаки, самі слова — «усе, що тільки вони скажуть вам виконувати» — виключають будь-яке таке обмеження.

8. Далі: цим людям, лжепророкам, щодо яких немає сумніву, часто доручається, о горе говорити про це, бо, певно, так не мало би бути, і звершувати таїнство також. Тож радити людям не слухати їх означало б, по суті, відтяти їх від Божих установлень. Але ми не наважуємося на це, бо чинність установлення залежить не від доброти того, хто його звершує, а від вірності Того, Хто його встановив; Він хоче і справді зустрічає нас на дорогах, які Сам призначив. Тому і з цієї причини я вагаюся сказати: «Не слухайте навіть лжепророків». Адже навіть через тих, хто сам перебуває під прокляттям, Бог може, і справді дає нам Своє благословення. Бо хліб, який вони ламають, ми на досвіді пізнали як «причастя тіла Христового», і чаша, яку Бог благословив навіть через їхні несвяті уста, була для нас причастям крові Христової.

9. Отже, все, що я можу сказати, таке: у кожному конкретному випадку чекайте Бога в смиренній і щирій молитві, а потім чиніть так, як ви щиро вважаєте правильним, з огляду на те, що знаєте. Чиніть так, як ви переконані, що загалом буде найбільшою духовною користю для вас. Дуже пильнуйте, щоб не судити поспішно, щоб легковажно не називати когось лжепророком. А коли маєте повний доказ, стежте, щоб у вашому серці не було місця ні гніву, ні погорді. Після цього, в Божій присутності і в Божому страху, вирішіть для себе. Я можу лише сказати: якщо з досвіду ви бачите, що слухання їх шкодить вашій душі, тоді не слухайте їх; тихо утримайтеся і слухайте тих, хто приносить вам користь. Якщо ж, навпаки, ви бачите, що це не шкодить вашій душі, тоді можете й надалі слухати їх. Тільки «стережіться, як слухаєте». Стережіться їх і їхнього вчення. Слухайте зі страхом і тремтінням, щоб не бути обманутими і щоб не бути відданими, як і вони, сильній омані. Оскільки вони безупинно змішують правду та брехню, як легко вам прийняти разом і те, і інше. Слухайте з палкою і невпинною молитвою до Того, Хто один навчає людину мудрості. Дивіться, щоб усе, що ви чуєте, ви приносили «до закону і до свідоцтва». Не приймайте нічого неперевіреного, нічого, доки воно не буде зважене на терезах святині. Не вірте нічому, що вони кажуть, якщо це не підтверджено ясно місцями Святого Письма. Цілковито відкиньте все, що відрізняється від цього, усе, що не підтверджується ним. І особливо відкиньте, з найбільшою відразою, усе, що описується як дорога спасіння, але є або відмінним від, або коротшим за ту дорогу, яку наш Господь окреслив у попередній промові.

10. Не можу завершити, не звернувшись кількома простими словами до тих, про кого щойно йшлося. О ви, лжепророки! О ви, сухі кості! Послухайте хоч раз Слово Господнє! Доки ви брехатимете в Ім’я Боже, кажучи: «Господь промовляв», коли Господь не промовляв через вас? Доки будете перекручувати прямі дороги Господні, ставлячи темряву за світло, а світло за темряву? Доки навчатимете шляху смерті та називатимете його шляхом життя? Доки передаватимете душі сатані, хоча заявляєте, що ведете їх до Бога?

11. «Горе вам, сліпі проводирі сліпих. Бо ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми. Ви самі не входите і тим, що входять, не даєте ввійти». Тих, хто хотів би «змагатися, щоб увійти тісними воротами», ви кличете назад на широку дорогу. Тих, хто ледве зробив один крок Божими шляхами, ви демонічно застерігаєте, щоб вони не зайшли надто далеко. Тих, хто щойно починає «голодувати й прагнути праведності», ви застерігаєте, щоб «не бути надміру праведними». Так ви змушуєте їх спіткнутися вже на самому порозі, так, упасти й уже не піднятися. О, навіщо ви це робите? Яка користь у їхній крові, коли вони сходять у яму? Жалюгідна користь для вас. «Вони загинуть у своєму беззаконні, а Бог покладе на вас відповідальність за їхню кров».

12. Де ваші очі? Де ваш розум? Невже ви обманювали інших, аж поки обманули й самих себе? Хто вимагав від вас, щоб ви навчали тому, чого самі ніколи не знали? Невже ви «віддані на такий сильний обман», що не тільки навчаєте, а ще й самі вірите брехні? І невже ви можете справді вірити, що Бог послав вас, що ви Його посланці? Ні! Бо якби Господь послав вас — діло Господнє успішно звершувалось б у ваших руках. Як живий Господь, якби ви були Божими посланцями, Він би «підтверджував слово Своїх посланців». Але діло Господнє не звершується у ваших руках. Ви не приводите грішників до покаяння. Господь не підтверджує вашого слова, бо ви не спасаєте душі від смерті.

13. Як ви можете уникнути сили слів Господа — таких ясних, сильних, однозначних? Як можете не впізнати себе за вашими плодами, лихими плодами лихих дерев? І хіба може бути інакше? «Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?» Прийміть це до себе, до кого це стосується! О ви, безплідні дерева, навіщо ви ще займаєте землю? «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре». Хіба не бачите, що тут немає винятків? Тож усвідомте: ви не добрі дерева; бо не родите добрих плодів. «А дерево зле плоди родить лихі», і ви це робили з самого початку. Ваші слова, які нібито від Бога, лише укріплювали слухачів у їхніх диявольських настроях, якщо не в ділах. О, застережіться від Того, у Чиє ім’я ви говорите, перш ніж здійсниться вирок, який Він проголосив: «Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається».

14. Любі мої брати, не робіть ваших сердець закам’янілими. Ви надто довго заплющували очі перед світлом. Відкрийте їх тепер, поки не пізно, поки вас не вкинуто в зовнішню темряву. Нехай жодні тимчасові міркування не матимуть для вас ваги, бо на кону вічність. Ви побігли, хоч вас не посилали. О, не йдіть далі. Не прямуйте вперто до власної погибелі і погибелі тих, хто вас слухає. Ви не маєте плоду ваших трудів. І чому так? Саме тому, що Господь не з вами. Але чи можете ви вести цю війну власним коштом? Це неможливо. Тож упокортеся перед Ним. Волайте до Нього з пороху, щоб Він спершу оживив вашу душу, дав вам віру, що діє любов’ю, віру смиренну й лагідну, чисту й милосердну, ревну до добрих діл; віру, що радіє в утиску, у докорі, у скруті, у переслідуванні заради праведності. Тоді «Дух слави і Христа спочине на вас», і стане явним, що Бог послав вас. Тоді ви справді «звершите працю благовісника і цілковито виконаєте своє служіння». Тоді слово Боже у ваших устах буде «молотом, що розбиває скелі на шматки». Тоді за вашими плодами буде пізнано, що ви є пророк Господній, навіть за дітьми, яких Бог дав вам. І, «навернувши багатьох до праведності», ви «сяятимете, мов зорі, навіки віків».