Числа 30

¹ וַיְדַבֵּ֤ר מֹשֶׁה֙ אֶל רָאשֵׁ֣י הַמַּטּ֔וֹת לִבְנֵ֥י יִשְׂרָאֵ֖ל לֵאמֹ֑ר זֶ֣ה הַדָּבָ֔ר אֲשֶׁ֖ר צִוָּ֥ה יְהוָֽה

¹ І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

² אִישׁ֩ כִּֽי יִדֹּ֨ר נֶ֜דֶר לַֽיהוָ֗ה אֽוֹ הִשָּׁ֤בַע שְׁבֻעָה֙ לֶאְסֹ֤ר אִסָּר֙ עַל נַפְשׁ֔וֹ לֹ֥א יַחֵ֖ל דְּבָר֑וֹ כְּכָל הַיֹּצֵ֥א מִפִּ֖יו יַעֲשֶֽׂה

² І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав:

³ וְאִשָּׁ֕ה כִּֽי תִדֹּ֥ר נֶ֖דֶר לַיהוָ֑ה וְאָסְרָ֥ה אִסָּ֛ר בְּבֵ֥ית אָבִ֖יהָ בִּנְעֻרֶֽיהָ

³ Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

⁴ וְשָׁמַ֨ע אָבִ֜יהָ אֶת נִדְרָ֗הּ וֶֽאֱסָרָהּ֙ אֲשֶׁ֣ר אָֽסְרָ֣ה עַל נַפְשָׁ֔הּ וְהֶחֱרִ֥ישׁ לָ֖הּ אָבִ֑יהָ וְקָ֨מוּ֙ כָּל נְדָרֶ֔יהָ וְכָל אִסָּ֛ר אֲשֶׁר אָסְרָ֥ה עַל נַפְשָׁ֖הּ יָקֽוּם

⁴ А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості,

⁵ וְאִם הֵנִ֨יא אָבִ֣יהָ אֹתָהּ֮ בְּי֣וֹם שָׁמְעוֹ֒ כָּל נְדָרֶ֗יהָ וֶֽאֱסָרֶ֛יהָ אֲשֶׁר אָסְרָ֥ה עַל נַפְשָׁ֖הּ לֹ֣א יָק֑וּם וַֽיהוָה֙ יִֽסְלַח לָ֔הּ כִּי הֵנִ֥יא אָבִ֖יהָ אֹתָֽהּ

⁵ і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою.

⁶ וְאִם הָי֤וֹ תִֽהְיֶה֙ לְאִ֔ישׁ וּנְדָרֶ֖יהָ עָלֶ֑יהָ א֚וֹ מִבְטָ֣א שְׂפָתֶ֔יהָ אֲשֶׁ֥ר אָסְרָ֖ה עַל נַפְשָֽׁהּ

⁶ А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй.

⁷ וְשָׁמַ֥ע אִישָׁ֛הּ בְּי֥וֹם שָׁמְע֖וֹ וְהֶחֱרִ֣ישׁ לָ֑הּ וְקָ֣מוּ נְדָרֶ֗יהָ וֶֽאֱסָרֶ֛הָ אֲשֶׁר אָסְרָ֥ה עַל נַפְשָׁ֖הּ יָקֻֽמוּ

⁷ А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,

⁸ וְ֠אִם בְּי֨וֹם שְׁמֹ֣עַ אִישָׁהּ֮ יָנִ֣יא אוֹתָהּ֒ וְהֵפֵ֗ר אֶת נִדְרָהּ֙ אֲשֶׁ֣ר עָלֶ֔יהָ וְאֵת֙ מִבְטָ֣א שְׂפָתֶ֔יהָ אֲשֶׁ֥ר אָסְרָ֖ה עַל נַפְשָׁ֑הּ וַיהוָ֖ה יִֽסְלַֽח לָֽהּ

⁸ і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.

⁹ וְנֵ֥דֶר אַלְמָנָ֖ה וּגְרוּשָׁ֑ה כֹּ֛ל אֲשֶׁר אָסְרָ֥ה עַל נַפְשָׁ֖הּ יָק֥וּם עָלֶֽיהָ

⁹ А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй.

¹⁰ וְאִם בֵּ֥ית אִישָׁ֖הּ נָדָ֑רָה אֽוֹ אָסְרָ֥ה אִסָּ֛ר עַל נַפְשָׁ֖הּ בִּשְׁבֻעָֽה

¹⁰ А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.

¹¹ וְשָׁמַ֤ע אִישָׁהּ֙ וְהֶחֱרִ֣שׁ לָ֔הּ לֹ֥א הֵנִ֖יא אֹתָ֑הּ וְקָ֨מוּ֙ כָּל נְדָרֶ֔יהָ וְכָל אִסָּ֛ר אֲשֶׁר אָסְרָ֥ה עַל נַפְשָׁ֖הּ יָקֽוּם

¹¹ А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою,

¹² וְאִם הָפֵר֩ יָפֵ֨ר אֹתָ֥ם אִישָׁהּ֮ בְּי֣וֹם שָׁמְעוֹ֒ כָּל מוֹצָ֨א שְׂפָתֶ֧יהָ לִנְדָרֶ֛יהָ וּלְאִסַּ֥ר נַפְשָׁ֖הּ לֹ֣א יָק֑וּם אִישָׁ֣הּ הֲפֵרָ֔ם וַיהוָ֖ה יִֽסְלַֽח לָֽהּ

¹² а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний.

¹³ כָּל נֵ֛דֶר וְכָל שְׁבֻעַ֥ת אִסָּ֖ר לְעַנֹּ֣ת נָ֑פֶשׁ אִישָׁ֥הּ יְקִימֶ֖נּוּ וְאִישָׁ֥הּ יְפֵרֶֽנּוּ

¹³ А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй.

¹⁴ וְאִם הַחֲרֵשׁ֩ יַחֲרִ֨ישׁ לָ֥הּ אִישָׁהּ֮ מִיּ֣וֹם אֶל יוֹם֒ וְהֵקִים֙ אֶת כָּל נְדָרֶ֔יהָ א֥וֹ אֶת כָּל אֱסָרֶ֖יהָ אֲשֶׁ֣ר עָלֶ֑יהָ הֵקִ֣ים אֹתָ֔ם כִּי הֶחֱרִ֥שׁ לָ֖הּ בְּי֥וֹם שָׁמְעֽוֹ

¹⁴ Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її.

¹⁵ וְאִם הָפֵ֥ר יָפֵ֛ר אֹתָ֖ם אַחֲרֵ֣י שָׁמְע֑וֹ וְנָשָׂ֖א אֶת עֲוֺנָֽהּ

¹⁵ А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

¹⁶ אֵ֣לֶּה הַֽחֻקִּ֗ים אֲשֶׁ֨ר צִוָּ֤ה יְהוָה֙ אֶת מֹשֶׁ֔ה בֵּ֥ין אִ֖ישׁ לְאִשְׁתּ֑וֹ בֵּֽין אָ֣ב לְבִתּ֔וֹ בִּנְעֻרֶ֖יהָ בֵּ֥ית אָבִֽיהָ

¹⁶ А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її.