Осія 2

¹ אִמְר֥וּ לַאֲחֵיכֶ֖ם עַמִּ֑י וְלַאֲחֽוֹתֵיכֶ֖ם רֻחָֽמָה

¹ І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані злічити. І станеться, замість того, що говориться їм: Ви не народ Мій, буде їм сказано: Ви сини Бога Живого.

² רִ֤יבוּ בְאִמְּכֶם֙ רִ֔יבוּ כִּֽי הִיא֙ לֹ֣א אִשְׁתִּ֔י וְאָנֹכִ֖י לֹ֣א אִישָׁ֑הּ וְתָסֵ֤ר זְנוּנֶ֨יהָ֙ מִפָּנֶ֔יה וְנַאֲפוּפֶ֖יהָ מִבֵּ֥ין שָׁדֶֽיהָ

² І будуть зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві, і настановлять собі одного голову, і повиходять з землі, бо великий день Їзреелу.

³ פֶּן אַפְשִׁיטֶ֣נָּה עֲרֻמָּ֔ה וְהִ֨צַּגְתִּ֔יהָ כְּי֖וֹם הִוָּֽלְדָ֑הּ וְשַׂמְתִּ֣יהָ כַמִּדְבָּ֗ר וְשַׁתִּ֨הָ֙ כְּאֶ֣רֶץ צִיָּ֔ה וַהֲמִתִּ֖יהָ בַּצָּמָֽא

³ Скажіть своїм братам: Народ Мій, а своїм сестрам: Помилувана.

⁴ וְאֶת בָּנֶ֖יהָ לֹ֣א אֲרַחֵ֑ם כִּֽי בְנֵ֥י זְנוּנִ֖ים הֵֽמָּה

⁴ Судіться з вашою матір’ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій перелюб,

⁵ כִּ֤י זָֽנְתָה֙ אִמָּ֔ם הֹבִ֖ישָׁה הֽוֹרָתָ֑ם כִּ֣י אָמְרָ֗ה אֵלְכָ֞ה אַחֲרֵ֤י מְאַהֲבַי֙ נֹתְנֵ֤י לַחְמִי֙ וּמֵימַ֔י צַמְרִ֣י וּפִשְׁתִּ֔י שַׁמְנִ֖י וְשִׁקּוּיָֽי

⁵ щоб Я не роздягнув її до нага, і не поставив її такою, як у день її народження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху землю, і не забив її спрагою.

⁶ לָכֵ֛ן הִנְנִי שָׂ֥ךְ אֶת דַּרְכֵּ֖ךְ בַּסִּירִ֑ים וְגָֽדַרְתִּי֙ אֶת גְּדֵרָ֔הּ וּנְתִיבוֹתֶ֖יהָ לֹ֥א תִמְצָֽא

⁶ Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блуду,

⁷ וְרִדְּפָ֤ה אֶת מְאַהֲבֶ֨יהָ֙ וְלֹֽא תַשִּׂ֣יג אֹתָ֔ם וּבִקְשָׁ֖תַם וְלֹ֣א תִמְצָ֑א וְאָמְרָ֗ה אֵלְכָ֤ה וְאָשׁ֨וּבָה֙ אֶל אִישִׁ֣י הָֽרִאשׁ֔וֹן כִּ֣י ט֥וֹב לִ֛י אָ֖ז מֵעָֽתָּה

⁷ бо їхня мати блудлива була, та, що ними була вагітна, сором чинила, бо казала вона: Я піду за своїми полюбовниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напої мої.

⁸ וְהִיא֙ לֹ֣א יָֽדְעָ֔ה כִּ֤י אָֽנֹכִי֙ נָתַ֣תִּי לָ֔הּ הַדָּגָ֖ן וְהַתִּיר֣וֹשׁ וְהַיִּצְהָ֑ר וְכֶ֨סֶף הִרְבֵּ֥יתִי לָ֛הּ וְזָהָ֖ב עָשׂ֥וּ לַבָּֽעַל

⁸ Тому то ось Я вкрию твою дорогу тернями, і обгороджу її огорожею, і стежок своїх не знайде вона.

⁹ לָכֵ֣ן אָשׁ֔וּב וְלָקַחְתִּ֤י דְגָנִי֙ בְּעִתּ֔וֹ וְתִירוֹשִׁ֖י בְּמֽוֹעֲד֑וֹ וְהִצַּלְתִּי֙ צַמְרִ֣י וּפִשְׁתִּ֔י לְכַסּ֖וֹת אֶת עֶרְוָתָֽהּ

⁹ І буде вона гнатися за своїми полюбовниками, але не дожене їх, і буде шукати їх, та не знайде. І скаже вона: Піду я, і вернуся до мого першого чоловіка, бо краще було мені тоді, як тепер.

¹⁰ וְעַתָּ֛ה אֲגַלֶּ֥ה אֶת נַבְלֻתָ֖הּ לְעֵינֵ֣י מְאַהֲבֶ֑יהָ וְאִ֖ישׁ לֹֽא יַצִּילֶ֥נָּה מִיָּדִֽי

¹⁰ А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примножив їй срібло та золото, яке вони звернули на Ваала.

¹¹ וְהִשְׁבַּתִּי֙ כָּל מְשׂוֹשָׂ֔הּ חַגָּ֖הּ חָדְשָׁ֣הּ וְשַׁבַּתָּ֑הּ וְכֹ֖ל מוֹעֲדָֽהּ

¹¹ Тому то заберу назад Своє збіжжя в його часі, а Мій сік виноградний в його умовленому часі, і заберу Свою вовну та Свій льон, що був на покриття її наготи.

¹² וַהֲשִׁמֹּתִ֗י גַּפְנָהּ֙ וּתְאֵ֣נָתָ֔הּ אֲשֶׁ֣ר אָמְרָ֗ה אֶתְנָ֥ה הֵ֨מָּה֙ לִ֔י אֲשֶׁ֥ר נָֽתְנוּ לִ֖י מְאַֽהֲבָ֑י וְשַׂמְתִּ֣ים לְיַ֔עַר וַאֲכָלָ֖תַם חַיַּ֥ת הַשָּׂדֶֽה

¹² А тепер відкрию її наготу на очах її коханців, і ніхто не врятує її від Моєї руки.

¹³ וּפָקַדְתִּ֣י עָלֶ֗יהָ אֶת יְמֵ֤י הַבְּעָלִים֙ אֲשֶׁ֣ר תַּקְטִ֣יר לָהֶ֔ם וַתַּ֤עַד נִזְמָהּ֙ וְחֶלְיָתָ֔הּ וַתֵּ֖לֶךְ אַחֲרֵ֣י מְאַהֲבֶ֑יהָ וְאֹתִ֥י שָׁכְחָ֖ה נְאֻם יְהוָֽה

¹³ І зроблю кінець усякій радості її, святу її, новомісяччю її, і суботі її, та всякому святковому часові.

¹⁴ לָכֵ֗ן הִנֵּ֤ה אָֽנֹכִי֙ מְפַתֶּ֔יהָ וְהֹֽלַכְתִּ֖יהָ הַמִּדְבָּ֑ר וְדִבַּרְתִּ֖י עַל לִבָּֽהּ

¹⁴ І спустошу її виноградника та її фіґове дерево, про які вона говорила: Це мені дар за блудодійство, що дали мені мої полюбовники. А Я оберну їх на ліс, і їх пожере польова звірина!

¹⁵ וְנָתַ֨תִּי לָ֤הּ אֶת כְּרָמֶ֨יהָ֙ מִשָּׁ֔ם וְאֶת עֵ֥מֶק עָכ֖וֹר לְפֶ֣תַח תִּקְוָ֑ה וְעָ֤נְתָה שָּׁ֨מָּה֙ כִּימֵ֣י נְעוּרֶ֔יהָ וִּכְי֖וֹם עֲלֹתָ֥הּ מֵאֶֽרֶץ מִצְרָֽיִם

¹⁵ І навіщу її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздоблювалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником, і ходила за своїми полюбовниками, а Мене забувала, говорить Господь.

¹⁶ וְהָיָ֤ה בַיּוֹם הַהוּא֙ נְאֻם יְהוָ֔ה תִּקְרְאִ֖י אִישִׁ֑י וְלֹֽא תִקְרְאִי לִ֥י ע֖וֹד בַּעְלִֽי

¹⁶ Тому то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її.

¹⁷ וַהֲסִרֹתִ֛י אֶת שְׁמ֥וֹת הַבְּעָלִ֖ים מִפִּ֑יהָ וְלֹֽא יִזָּכְר֥וּ ע֖וֹד בִּשְׁמָֽם

¹⁷ І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї молодости, як за дня виходу її з єгипетського краю.

¹⁸ וְכָרַתִּ֨י לָהֶ֤ם בְּרִית֙ בַּיּ֣וֹם הַה֔וּא עִם חַיַּ֤ת הַשָּׂדֶה֙ וְעִם ע֣וֹף הַשָּׁמַ֔יִם וְרֶ֖מֶשׂ הָֽאֲדָמָ֑ה וְקֶ֨שֶׁת וְחֶ֤רֶב וּמִלְחָמָה֙ אֶשְׁבּ֣וֹר מִן הָאָ֔רֶץ וְהִשְׁכַּבְתִּ֖ים לָבֶֽטַח

¹⁸ І станеться, того дня говорить Господь ти кликатимеш: Чоловіче мій, і не будеш більше кликати Мене: Мій ваале.

¹⁹ וְאֵרַשְׂתִּ֥יךְ לִ֖י לְעוֹלָ֑ם וְאֵרַשְׂתִּ֥יךְ לִי֙ בְּצֶ֣דֶק וּבְמִשְׁפָּ֔ט וּבְחֶ֖סֶד וּֽבְרַחֲמִֽים

¹⁹ І усуну імена Ваалів з її уст, і вони не будуть більше згадувані своїм іменем.

²⁰ וְאֵרַשְׂתִּ֥יךְ לִ֖י בֶּאֱמוּנָ֑ה וְיָדַ֖עַתְּ אֶת יְהוָֽה

²⁰ І складу їм заповіта того дня з польовою звіриною, і з птаством небесним, та з плазуючим по землі, і лука й меча та війну знищу з землі, і покладу їх безпечно.

²¹ וְהָיָ֣ה בַּיּ֣וֹם הַה֗וּא אֶֽעֱנֶה֙ נְאֻם יְהוָ֔ה אֶעֱנֶ֖ה אֶת הַשָּׁמָ֑יִם וְהֵ֖ם יַעֲנ֥וּ אֶת הָאָֽרֶץ

²¹ І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов’ю.

²² וְהָאָ֣רֶץ תַּעֲנֶ֔ה אֶת הַדָּגָ֖ן וְאֶת הַתִּיר֣וֹשׁ וְאֶת הַיִּצְהָ֑ר וְהֵ֖ם יַעֲנ֥וּ אֶֽת יִזְרְעֶֽאל

²² І заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа.

²³ וּזְרַעְתִּ֤יהָ לִּי֙ בָּאָ֔רֶץ וְרִֽחַמְתִּ֖י אֶת לֹ֣א רֻחָ֑מָה וְאָמַרְתִּ֤י לְלֹֽא עַמִּי֙ עַמִּי אַ֔תָּה וְה֖וּא יֹאמַ֥ר אֱלֹהָֽי

²³ І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, а воно почує землю,