Єзекіїль 35

¹ וַיְהִ֥י דְבַר יְהוָ֖ה אֵלַ֥י לֵאמֹֽר

¹ І було мені слово Господнє таке:

² בֶּן אָדָ֕ם שִׂ֥ים פָּנֶ֖יךָ עַל הַ֣ר שֵׂעִ֑יר וְהִנָּבֵ֖א עָלָֽיו

² Сину людський, зверни своє обличчя до гори Сеїр, і пророкуй на неї

³ וְאָמַ֣רְתָּ לּ֗וֹ כֹּ֤ה אָמַר֙ אֲדֹנָ֣י יְהוִ֔ה הִנְנִ֥י אֵלֶ֖יךָ הַר שֵׂעִ֑יר וְנָטִ֤יתִי יָדִי֙ עָלֶ֔יךָ וּנְתַתִּ֖יךָ שְׁמָמָ֥ה וּמְשַׁמָּֽה

³ та й скажеш їй: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, горо Сеїре, і витягну руку Свою на тебе, й оберну тебе на спустошення та на сплюндрування.

⁴ עָרֶ֨יךָ֙ חָרְבָּ֣ה אָשִׂ֔ים וְאַתָּ֖ה שְׁמָמָ֣ה תִֽהְיֶ֑ה וְיָדַעְתָּ֖ כִּֽי אֲנִ֥י יְהוָֽה

⁴ Міста твої оберну на руїну, а ти будеш спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь!

⁵ יַ֗עַן הֱי֤וֹת לְךָ֙ אֵיבַ֣ת עוֹלָ֔ם וַתַּגֵּ֥ר אֶת בְּנֵֽי יִשְׂרָאֵ֖ל עַל יְדֵי חָ֑רֶב בְּעֵ֣ת אֵידָ֔ם בְּעֵ֖ת עֲוֺ֥ן קֵֽץ

⁵ За те, що ти маєш вічну ворожнечу, і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінцевої,

⁶ לָכֵ֣ן חַי אָ֗נִי נְאֻם֙ אֲדֹנָ֣י יְהוִ֔ה כִּֽי לְדָ֥ם אֶעֶשְׂךָ֖ וְדָ֣ם יִרְדֲּפֶ֑ךָ אִם לֹ֥א דָ֛ם שָׂנֵ֖אתָ וְדָ֥ם יִרְדֲּפֶֽךָ

⁶ тому як живий Я, говорить Господь Бог, на кров оберну тебе, і кров буде гнати тебе. Отож кров ти зненавиділа, то кров буде гнати тебе!

⁷ וְנָֽתַתִּי֙ אֶת הַ֣ר שֵׂעִ֔יר לְשִֽׁמְמָ֖ה וּשְׁמָמָ֑ה וְהִכְרַתִּ֥י מִמֶּ֖נּוּ עֹבֵ֥ר וָשָֽׁב

⁷ Оберну Я гору Сеїр на спустошення та на сплюндрування, і витну з неї того, хто йде та вертається.

⁸ וּמִלֵּאתִ֥י אֶת הָרָ֖יו חֲלָלָ֑יו גִּבְעוֹתֶ֤יךָ וְגֵאוֹתֶ֨יךָ֙ וְכָל אֲפִיקֶ֔יךָ חַלְלֵי חֶ֖רֶב יִפְּל֥וּ בָהֶֽם

⁸ І наповню його гори трупами його! Згір’я твої й долини твої та всі твої річища, побиті мечем попадають у них!

⁹ שִֽׁמְמ֤וֹת עוֹלָם֙ אֶתֶּנְךָ֔ וְעָרֶ֖יךָ לֹ֣א תישבנה תָשֹׁ֑בְנָה וִֽידַעְתֶּ֖ם כִּֽי אֲנִ֥י יְהוָֽה

⁹ На вічні руїни оберну Я тебе, а міста твої не заселяться, і пізнаєте ви, що Я Господь!

¹⁰ יַ֣עַן אֲ֠מָרְךָ אֶת שְׁנֵ֨י הַגּוֹיִ֜ם וְאֶת שְׁתֵּ֧י הָאֲרָצ֛וֹת לִ֥י תִהְיֶ֖ינָה וִֽירַשְׁנ֑וּהָ וַֽיהוָ֖ה שָׁ֥ם הָיָֽה

¹⁰ За те, що ти кажеш: Два ці народи, і два ці краї будуть мої, і ми посядемо те, де Господь був,

¹¹ לָכֵ֣ן חַי אָ֗נִי נְאֻם֮ אֲדֹנָ֣י יְהוִה֒ וְעָשִׂ֗יתִי כְּאַפְּךָ֙ וּכְקִנְאָ֣תְךָ֔ אֲשֶׁ֣ר עָשִׂ֔יתָה מִשִּׂנְאָתֶ֖יךָ בָּ֑ם וְנוֹדַ֥עְתִּי בָ֖ם כַּאֲשֶׁ֥ר אֶשְׁפְּטֶֽךָ

¹¹ тому, як живий Я, говорить Господь Бог, зроблю Я за гнівом твоїм та за заздрістю твоєю, які ти робив із своєї ненависти до них, і вони пізнають Мене, коли буду судити тебе.

¹² וְֽיָדַעְתָּ֮ כִּֽי אֲנִ֣י יְהוָה֒ שָׁמַ֣עְתִּי אֶת כָּל נָאָֽצוֹתֶ֗יךָ אֲשֶׁ֥ר אָמַ֛רְתָּ עַל הָרֵ֥י יִשְׂרָאֵ֖ל לֵאמֹ֣ר שממה שָׁמֵ֑מוּ לָ֥נוּ נִתְּנ֖וּ לְאָכְלָֽה

¹² І пізнаєш ти, що Я Господь, чув усі образи твої, які ти казав на Ізраїлеві гори, говорячи: Вони опустошілі, дані нам на їжу!

¹³ וַתַּגְדִּ֤ילוּ עָלַי֙ בְּפִיכֶ֔ם וְהַעְתַּרְתֶּ֥ם עָלַ֖י דִּבְרֵיכֶ֑ם אֲנִ֖י שָׁמָֽעְתִּי

¹³ І ви величалися проти Мене своїми устами, і збільшували проти Мене слова свої, Я це чув!

¹⁴ כֹּ֥ה אָמַ֖ר אֲדֹנָ֣י יְהוִ֑ה כִּשְׂמֹ֨חַ֙ כָּל הָאָ֔רֶץ שְׁמָמָ֖ה אֶעֱשֶׂה לָּֽךְ

¹⁴ Так говорить Господь Бог: Коли буде радіти вся земля, тоді вчиню її тобі спустошенням!

¹⁵ כְּשִׂמְחָ֨תְךָ֜ לְנַחְלַ֧ת בֵּֽית יִשְׂרָאֵ֛ל עַ֥ל אֲשֶׁר שָׁמֵ֖מָה כֵּ֣ן אֶעֱשֶׂה לָּ֑ךְ שְׁמָמָ֨ה תִֽהְיֶ֤ה הַר שֵׂעִיר֙ וְכָל אֱד֣וֹם כֻּלָּ֔הּ וְיָדְע֖וּ כִּֽי אֲנִ֥י יְהוָֽה

¹⁵ Як радієш ти зо спадку Ізраїлевого дому через те, що опустошіло воно, так зроблю Я й тобі. Спустошенням станеш, горо Сеїре, та ввесь Едом, увесь він, і пізнають вони, що Я Господь!