Екклезіяст 6

¹ יֵ֣שׁ רָעָ֔ה אֲשֶׁ֥ר רָאִ֖יתִי תַּ֣חַת הַשָּׁ֑מֶשׁ וְרַבָּ֥ה הִ֖יא עַל הָאָדָֽם

¹ Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

² אִ֣ישׁ אֲשֶׁ֣ר יִתֶּן ל֣וֹ הָאֱלֹהִ֡ים עֹשֶׁר֩ וּנְכָסִ֨ים וְכָב֜וֹד וְֽאֵינֶ֨נּוּ חָסֵ֥ר לְנַפְשׁ֣וֹ מִכֹּ֣ל אֲשֶׁר יִתְאַוֶּ֗ה וְלֹֽא יַשְׁלִיטֶ֤נּוּ הָֽאֱלֹהִים֙ לֶאֱכֹ֣ל מִמֶּ֔נּוּ כִּ֛י אִ֥ישׁ נָכְרִ֖י יֹֽאכֲלֶ֑נּוּ זֶ֥ה הֶ֛בֶל וָחֳלִ֥י רָ֖ע הֽוּא

² Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

³ אִם יוֹלִ֣יד אִ֣ישׁ מֵאָ֡ה וְשָׁנִים֩ רַבּ֨וֹת יִֽחְיֶ֜ה וְרַ֣ב שֶׁיִּהְי֣וּ יְמֵֽי שָׁנָ֗יו וְנַפְשׁוֹ֙ לֹא תִשְׂבַּ֣ע מִן הַטּוֹבָ֔ה וְגַם קְבוּרָ֖ה לֹא הָ֣יְתָה לּ֑וֹ אָמַ֕רְתִּי ט֥וֹב מִמֶּ֖נּוּ הַנָּֽפֶל

³ Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

⁴ כִּֽי בַהֶ֥בֶל בָּ֖א וּבַחֹ֣שֶׁךְ יֵלֵ֑ךְ וּבַחֹ֖שֶׁךְ שְׁמ֥וֹ יְכֻסֶּֽה

⁴ Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

⁵ גַּם שֶׁ֥מֶשׁ לֹא רָאָ֖ה וְלֹ֣א יָדָ֑ע נַ֥חַת לָזֶ֖ה מִזֶּֽה

⁵ ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

⁶ וְאִלּ֣וּ חָיָ֗ה אֶ֤לֶף שָׁנִים֙ פַּעֲמַ֔יִם וְטוֹבָ֖ה לֹ֣א רָאָ֑ה הֲלֹ֛א אֶל מָק֥וֹם אֶחָ֖ד הַכֹּ֥ל הוֹלֵֽךְ

⁶ А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

⁷ כָּל עֲמַ֥ל הָאָדָ֖ם לְפִ֑יהוּ וְגַם הַנֶּ֖פֶשׁ לֹ֥א תִמָּלֵֽא

⁷ Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

⁸ כִּ֛י מַה יּוֹתֵ֥ר לֶחָכָ֖ם מִֽן הַכְּסִ֑יל מַה לֶּעָנִ֣י יוֹדֵ֔עַ לַהֲלֹ֖ךְ נֶ֥גֶד הַחַיִּֽים

⁸ Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

⁹ ט֛וֹב מַרְאֵ֥ה עֵינַ֖יִם מֵֽהֲלָךְ נָ֑פֶשׁ גַּם זֶ֥ה הֶ֖בֶל וּרְע֥וּת רֽוּחַ

⁹ Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

¹⁰ מַה שֶּֽׁהָיָ֗ה כְּבָר֙ נִקְרָ֣א שְׁמ֔וֹ וְנוֹדָ֖ע אֲשֶׁר ה֣וּא אָדָ֑ם וְלֹא יוּכַ֣ל לָדִ֔ין עִ֥ם שהתקיף שֶׁתַּקִּ֖יף מִמֶּֽנּוּ

¹⁰ Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

¹¹ כִּ֛י יֵשׁ דְּבָרִ֥ים הַרְבֵּ֖ה מַרְבִּ֣ים הָ֑בֶל מַה יֹּתֵ֖ר לָאָדָֽם

¹¹ бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

¹² כִּ֣י מִֽי יוֹדֵעַ֩ מַה טּ֨וֹב לָֽאָדָ֜ם בַּֽחַיִּ֗ים מִסְפַּ֛ר יְמֵי חַיֵּ֥י הֶבְל֖וֹ וְיַעֲשֵׂ֣ם כַּצֵּ֑ל אֲשֶׁר֙ מִֽי יַגִּ֣יד לָֽאָדָ֔ם מַה יִּהְיֶ֥ה אַחֲרָ֖יו תַּ֥חַת הַשָּֽׁמֶשׁ

¹² Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?